Свято «Прощавай початкова школа»
Після вступних слів вчителя
-Ми розпочинаємо свято
Всі: Прощавай, початкова школа!
-Нашім рідним батькам, шановним гостям
-Щирі вітання!
-Дружні
-Веселі
-Старанні
-Допитливі
-Чемні
-Трішечки галасливі
-Трішечки пустотливі
-Ваші донечки(роблять крок вперед дівчата)
-Синочки(роблять крок вперед хлопці)
-Учні, що гарно засвоїли усі науки початкової школи
Всі: Наш 4-В клас
-У нас сьогодні свято радісне, чудове
-Ми успішно закінчили початкову школу
-То ж батьки і вчителі, порадійте за нас, ми успішно перейшли
Всі: У п’ятий клас!
-Хай пісня тут лине,
Хай спів тут лунає
У кожного з нас
Хай усмішка сяє!
Пісня
Джентельмени
-Панове, невже у нас випускний?
-Так, сер, 4 роки – це не жарти
-А пам’ятаєте, панове, якими малюками ми прийшли у перший клас? Нічого не вміли.
-Так, сер, цілком вірно, я ось, наприклад, шнурки не міг зав’язувати, але нічого, в мене ще попереду є сім шкільних років, навчусь.
-А може і не сім, подивимось що вирішить міністр освіти
-Тем паче все попереду
-Колись я не міг навчитися вимовляти букву «ер», а тепер запросто – риба!
-А я так довго плакав за дитячим садком
-А тепер?
-А тепер буде сумувати за початковою школою.
-А яка у вас, сер, заповітна мрія?
–Я, панове, мрію стати художником
-А я буду закрійником
-Що, будеш відкривати і закривати двері?
-Ну що ви, сер, я мрію кроїти та шити зручний та модний одяг.
-А я хочу стати солістом
-Невже, сер. Ви співаєте як Басков?
-Ну що ви, сер, я просто мрію солити огірки та помідори і відкрити свою фірму.
-Я вам чесно скажу, життя в нашій школі чдове, яскраве і дуже цікаве, і мрію я давно про життя таке зняти кіно.
-Кіно?
-А що, панове, цікава ідея, а чи можна?
-А чому б ні, в мене і назва є: « Як підійшли ми до 5-го класу»
Дівчинка: Одже, досить розмовляти, увага час прийшов мотор включати.
–Дубль перший: Маленькі, гарненькі – прощавайте!
Ми перегорнемо лист
Життя шкільного враз
Вже зараз ми випускники,
Але колись до школи йшли,
Усі у перший клас.
Ми всі були смішними малюками
Коли зайшли у перший у свій клас.
Коли дали нам зошит з олівцями,
І нас за парту посадили перший раз.
-За час навчання в початковій школі ми вивчили 33 літери українського алфавіту.
-Ми перечитали, недочитали, зачитали до дірок 460 художніх книжок.
-Загубили 40 поганих звичок, 60 авторучок, 30 гривень 48 копійок.
-Над важкими завданнями „поламали” 9 голів, зламали 9 замків у портфелях
-670 днів разом з ранковим сонцем ми переступали поріг рідного класу.
-Близько 3 тисячі 200 дзвінків почули ми за 4 роки. Ми чули їх по різному.
-Але ви не подумайте, що ми весь час розв’язували задачі, вчилися читати, писати.
– Ми навчились виконувати правила учнів.
-У нас виросли свої зразкові президенти, художники, музиканти,танцюристи,
Танок
Частівки
1-й учень.
Приготуйте фотоплівки!
Зараз дружно весь наш клас
Заспіває ще й частівки
І для себе, і для вас!
Приспів:
Знають всі у школі нас
— Вас віта четвертий клас.
2-й учень.
Ми, звичайно, не найстарші,
Але вже й не малюки.
Знають всі: четверті класи
— Це також випускники.
Приспів.
3-й учень.
Як були ми ще малими,
Всі казали: малюки.
А тепер не малюки ми,
Ми тепер — випускники!
4-й учень.
Вже позаду початкові,
Перейшли у 5-й клас,
Хай приймає старша школа
У свою сім’ю і нас.
5-й учень.
Ой, провчились всі ці роки
Ми ну просто залюбки!
На уроках ми – сороки,
На перервах — козаки!
6-й учень.
Ми навчились рахувати
І письмово, і в умі.
Нам не треба калькулятор,
Калькулятор — ми самі.
Приспів.
7-й учень.
Всі навчилися писати,
Ну і я навчився теж.
Кажуть вчителька і мати:
«З ліхтарем не розбереш».
Приспів.
-А про наші кроки
І круті стежинки
Нагадають нам, напевно,
Веселі смішинки.
Дотепні жарти забувать не варто. Тож пропонуємо вам гуморески, дійовими особами яких у школі та вдома були ми самі.
ВИКРУТИВСЯ
(усмішіка)
Учитель у класі
Питає Миколу:
— Чому ти два дні
Не приходив у школу?
— Та я позавчора
Ішов через річку,
Крізь лід провалився
В холодну водичку.
Весь день після того
Лежав і хворів,
А мама аж двох привела лікарів… ,
— Та то ж позавчора… А де був учора?
— А вчора якраз
Біля вашого двору,
До школи йдучи,
Я із лікарем стрівся
Ну, думаю, вчитель наш
Теж провалився! .
** *
Дай мені твоєю ручкою пописати!
А хіба твоя зіпсувалась?
Та ні… Вона припускається багато помилок.
** *
—Олексію, ти зовсім не вчиш англійську.
—А нею ж розмовляє половина світу.
—А що, хіба вам цього замало?
** *
— Ваш син чомусь завжди сонний на уроці
—”Може бути. Це у ньому дрімає талант до навчання.»
** *
— Андрію, ти зізнався вдома, що о ну оцінку з математики?
—Так.
—Ну і що?
—А нічого. Тоді якраз у нас нікого вдома не було.
** *
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук.
За що двійку ти схопив?
За те, шо швидко відповів…
За те, шо швидко відповів?
гримнув діл. — За це ж «12» ставить слід!
Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
** *
Мчить селом автомашина.
Зупинив її хлопчина.
І мерщій до водія.
Запізнюсь у школу я.
А водій:
Так я на тік! їду зовсім в інший бік!
О! — зрадів Тарас, — повезло нівроку.
Це ж чудово, бо якраз я не вчив уроку.
** *
Картає знов учителька Миколу:
—Ти і сьогодні запізнився в школу!
Невже тобі не може мати
Ніде будильника придбати?
— Будильник в мене є,
Та що я з ним зроблю?
Він дзвонить ше тоді,
Коли я міцно сплю.
– Тату, а чому іде дощ?
– Підеш до школи – дізнаєшся.
– Тату, а у Баби Яги є бабенятка?
– Звідки я знаю?
– Тату, а навіщо коняці грива?
– Запитай у коняки.
– Тату, а мотоцикл любить цукерки?
– Не знаю, я його не запитував.
– Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую?
– Що ти, моя дитино! Як можна! Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим
більше будеш знати.
-Але як би там не було — нехай посмішка сяє на обличчях.
Пісня про посмішку.
Хоч сьогодні в нас і свято,
Тільки є одна печаль,
Вчителька не йде у п’ятий.
Розлучатися так жаль!
Як швидко той минає час,
Що став щасливим для всіх нас.
Лунає в пам’яті дзвінок
Який нас кликав на урок.
Промчались роки
І прийшла пора прощатись
З тобою, рідна вчителько моя.
Ти нас здружила всіх,
Навчила світ любити,
З дитинства повела в незвідане життя.
Останнє нині в нас побачення,
Нам сумно розлучатись з вами.
І просимо у вас пробачення
Ми найщирішими словами.
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк.
А хтось одержував знову двійку,
Встрявав з товаришем у бійку.
Базікав часто безупинно …
Та ви прощали нам провини!
Так, ми в житті вас не забудемо
І пам’ятати завжди будемо.
І це обличчя, очi, як джерельця
Любові, світла, розуму, тепла.
Їй, вчительцi, є місце в кожнім серці,
Бо всім свого частинку віддала.
Ми Вас любимо так щиро!
Пам’ятайте і Ви про нас.
А тепер для Вас цю пісню
Заспіває весь наш клас.
Пісня
Швидко роки пролетіли.
І в пам’яті спогад лише залишили
Ми завжди згадаєм свій перший дзвінок,
І четвертого класу останній урок.
Багато доброго, нового
Життя відкриє ще для нас.
Наступна сходинка до нього
Для всіх нас буде п’ятий клас!
Ось настає ця хвилююча мить,
Спагад у серці навік залишіть
Дипломи вам вручають,
На стежку життя проводжають.
Перегляд презентації
Клятва
Ми учні 4 класу, що переходимо до 5, клянемось:
– прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості.
Клянемось! (разом)
– З вовчим апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб не було гальма.
Клянемось! (разом)
– Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання
Клянемось!
– Витягувати із учителів не жили, а міцні знання
Клянемось!
– Не доводити вчителів до температури кипіння
Клянемось!
– Клянемось підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів і адміністрації школи.
Клянемось! (разом)
– Клянемось з гідністю донести високе звання ”Учень школи” до закінчення навчання!
Клянемось! Клянемось! Клянемось! (разом)
Автор: Шевченко Марина Валеріївна
