Прощавай, початкова школо!
Вчитель: Доброго дня вам, дорогі наші батьки, вчителі та шановні гості! Ми раді вас вітати на нашому святі. Шкільні роки в початкових класах швидко промайнули. І сьогодні ви будете мати можливість побачити, що наші діти виросли, навчились читати, співати, танцювати і навіть жартувати. Я бажаю, дорогі діти, щоб ви були завжди такими ж красивим, розумними, чуйними, щоб збувалися всі ваші мрії. Розпочинаємо наше свято.
Світлі усмішки квітнуть довкола
І пісні веселково дзвенять.
Вся сьогодні заквітчана школа —
Свято кличе дівчат і хлоп’ят.
Слухайте! Слухайте!
І не кажіть, що ви не чули!
І не кажіть, що ви не бачили!
Сьогодні у нашому шкільному королівстві свято!
Свято? А з якої нагоди?
З нагоди закінчення початкової школи.
Ну що ж, з у с т р і чайте винуватців цієї події.
Трішки впертий, вайлуватий,
Але до всякої роботи завзятий.
Лагідний та симпатичний
Назар – чоловік практичний.
Тиха, скромна, сором’язлива,
Настуня наша незлоблива.
Завжди привітна з усіма
І працьовита, як бджола.
Веселий, щирий та стрункий
Антон наш Симонович.
А футболіст з нього який
Як Роман Абрамович
Порядна, щира, добродушна.
Завжди допомогти готова.
По-дорослому хазяйновита
Стрічайте – Жур Анастасія.
Добрий, щирий, симпатичний,
Про друзів завжди дбає.
Наш Богданко добре серце
І добру душу має.
Діана – дівчинка весела
До музики таланти має.
А пише як каліграфічно!
І виступати полюбляє.
Хто це йде по коридору?
Може депутат із Ради?
Валерій це Качула!
Щедрий всім порадник.
В математиці він геній!
І як комп’ютер лічить!
Іванко наш – хлопчина чемний.
Вам кожний це засвідчить.
Вчитель. Дорогі наші рідні батьки і матусі,
Вчителі, любі гості і добрі друзі,
Вас зібрали, щоб радість свою розділити,
Ми доросліші стали, майже великі.
Непомітно вже перші роки промайнули.
Десь наш вірний букварик залишивсь в минулім.
Він дорогу до знань розпочав восени,
Щоб в очах наших світло залишилось весни.
Давайте ж згадаємо, якими були ці роки.
1.Давно-давно тому, чотири роки,
Коли осінні дні були,
Почулись в школі тихі кроки:
Це ми у перший клас прийшли.
2.Читати трошки ми вже вміли,
Писати ж зовсім не могли.
Батьки нас рахувати вчили, –
Такі маленькі ми були!
3.Ще довго літери вивчали
І по складах ледь-ледь пливли…
Колись на пальцях рахували,
І до мільйонів аж дійшли!
4.Тепер же нас і не впізнати,
Бо скільки знань ми здобули!
Писать навчилися, читати,
Чотири сходинки пройшли!
5.А що згадаємо, хлоп’ята,
Всі вісім сотень днів важких?
Нехай почують мами й тата,
Чого ми вчились тут без них.
6.Перший клас, наш перший клас!
Скільки справ зустріло нас!
Треба фрукти рахувати,
По складах книжки читати.
7.А письмо – це справжні муки:
Від напруги ниють руки!
Вам би, пальчики-билинки,
В ляльки гратись, у машинки !
Та коли ж? Весь час веди
Знаки, літери, склади!…
8.Ну а час же не чекає –
Швидко якось пролітає.
Ось уже й весні кінець,
Що ж, хто вчився – молодець!
9.Другий клас. Пішла таблиця.
Й почала нам часто сниться.
Ми її вчимо, вчимо,
На уроках «горимо».
10.Різні дії як насіли –
Розібрать немає сили!
Додавання, віднімання –
Жарти, мінімум старання,
А от множити, ділити –
Годі, браття. Й говорити!
11.Стали в ряд частини мови.
Їх багато, чесне слово!
Як би тут не розгубитись
І хоча б чогось навчитись!
12.Ми трудились що є сили,
Цінне все, чого нас вчили.
Всю програму вже пройшли,
Другу висоту взяли.
13.Ось і третій рік ми в школі,
Цифри вирвались доволі.
Цифри вирівнялись строєм,
Як солдати перед боєм.
14.Скільки їх? Не полічиш!
Стулиш рота і мовчиш.
А ще множити, ділити…
Мізки б тут не розгубити!
15.Не задачі – просто мрія:
Розбереш тут, яка дія!
Їздимо ми по планеті
Шляхом, морем, на ракеті…
16.І читання далі мчить:
В ньому майже кожна мить.
Відкриває шлях в світи,
Не були де я і ти.
- Ох, було мороки з нами
Вчителю багато.
Як по сто слів за хвилину
Вчились ми читати.
- Казка, вірш, оповідання,
Увесь час ведуть змагання:
Хто цікавіше розкаже,
Ще й корисне щось покаже.
Можна всюди мандрувати,
Коли вже навчивсь читати. - Нелегкі завдання в мові:
Скільки звуків, букв у слові,
Підмет, присудок знайди,
Швидше речення склади… - З дієсловом розберись,
І відмінювать навчись…
Не питають, чи ти здібна, –
Всім же грамотність потрібна!
- Першу літеру писали.
Вчились в дружбі жити.
Вдома ми не забували
Всі уроки вчити.
- Привели стежинки нас
В світлий і просторий клас.
- Позаду так багато в нас
Шкільних щасливих днів.
Ми любимо свій рідний клас,
Тож хай лунає спів.
Пісня «Мишенята перший раз»
- Чотири роки дружно працювали,
Контрольні й тести гарно всі складали,
Навчились за собою прибирати,
І не смітити, й меблів не ламати. - Було усяке серед нас:
Той у школі звик шуміти.
Той вірша не хтів учити.
Той запізнювався в клас. - За те, що колись я не вивчив урок…
Домашнє завдання не виконав в строк…
Хтось мав кола за поведінку…
Бо встряв з товаришем у бійку… - Останній нині в нас урок, Василь Миронович,
Нам сумно розлучатись з вами,
І просимо у вас пробачення
Ми найщирішими словами. - Пробачте ще за трійки й двійки,
Які ви ставить мусили не раз.
Та обіцяєм вчитись на відмінно,
Щоби ніде не осоромить вас! - Пустували не раз і не два
І уроки зривати уміли,
В Вас боліла від нас голова,
А ви все одно нас любили. - Ні, ми в житті Вас не забудем
І пам’ятати завжди будем,
І слово, й усмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву. - І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігріва,
За все ми вдячні Вам без ліку.
Спасибі ніжне і велике.
Пісня «Шкільна пора» (Діана)
Ми хочемо радо привітати
Бабусь із дідусями, сестер і братів,
Ну і, звичайно, наших любих
І дорогих батьків.
Ми привітаєм тат і мам.
Що їхні діти вже пройшли початок.
Хай доля буде лагідна до всіх.
Хай буде кожному і щастя, і достаток.
Ми сьогодні скажем їм
Матусям сонячним своїм:
Не втомлювались ви ніколи
Щодня збирати нас до школи.
Нас в дощ і в сніг будили вранці,
Несли портфелі наші й ранці,
Із нами ви уроки вчили,
І малювали, і лічили.
Писали з нами твори вдома,
І як встигали, невідомо,
При цьому готували їсти,
Білизну прали,
Несли домашнії турботи,
Ходили на свою роботу
І залишатись всім на диво
Вродливими і молодими.
Не знаю де слів назбирати,
Щоб висловить вдячність свою.
Матусю, кохана, найкраща,
Тебе над усе я люблю!
Поруч з нами повсякчас татусь.
Він про нас піклується і дбає.
Вдома все він доглядає
І матусі помагає.
Вчитель: До нас батьки у святковий час
Прийшли, щоб привітати вас.
Ми хочемо слово їм надати.
Батьки допомагали вам зростати.
Слово надається ……
Пісня «Країна барвінкова» (Настя)
В школі нашій затишно, чудово:
Тиша, праця, навчання,
Найпотрібніші основи,
Головних наук знання.
Коридорами без звуку,
Неповторна без прикрас,
Ходить панночка-наука
І заходить в кожен клас.
Всім дарує так старанно
Дуже цінні відкриття,
Щоб людина бездоганно,
Сміло входила в життя.
Я, ти, ми, вона –
Школа вся – одна сім’я.
В слові „ми” звучить ім’я,
Творча школа запальна.
А у школі є директор,
Що прийшов нас привітать.
І для цього ми повинні
Радо слово їй надать.
Вчитель: Слово для привітання надається директору – Колтунович Надії Михайлівні
(виступ директора)
Вчитель: Є дівчат у нас троє славних,
А цвітуть, як червона калина.
Грайте музики, як грали,
Ми все для свята приготували.
Пісня «Ми справжні дівчата» (дівчата)
Валерій. Хлопці ви чули? Справжні дівчата, вміють співати! А хлопці – задири, слабкі і вперті. Я пропоную танець, побачимо хто з нас слабкий.
Танець дівчат і хлопців
Вчитель: Мої хорошиї,.. вмієте і співати, і танцювати і навіть жартувати.
– Не може бути навчання без кумедних історій, смішинок, які трапляються
вдома і в школі. Тож запрошуємо послухати їх.
(Назар)
— Придумайте речення, — Вчитель наш каже,
— З прикметником «чорний», Але в множині.
— Придумала! — радісно скрикнула Настя.
— Два негри скакали удвох на коні.
(Діана)
Просив дружків своїх Антон:
— Знаннями, хлопці, поділіться! Не знаю, скільки треба «єн»
Писать в іменнику «рушниця»?
— Ех ти! — срамив його Валерка, — ; Порожня в тебе голова!
Одне – якщо це одностволка, А як двостволка — значить два.
(Антон)
Вчитель бережно розправив Зошита у Боді…
— Чом ти знову не поставив Знаки розділові?
— Ставив, — глянув той сміливо, — Як ви зошит брали.
То вони, тоді, можливо, десь повипадали?
(Богдан)
Учитель роздивляється роботу у Івана.
– Здається, це почерк твого брата?
– Може бути, Василь Миронович, бо я писав його ручкою!
(Настя)
– Тату, мабуть, наш вчитель ніколи не бачив коня.
– Чому?
– Сьогодні на уроці я малювала коня, він підійшов, подивився на малюнок і спитав: «Що це таке?»
(Богдан і Настя)
Насте, будемо дружити?
Буду твій портфель носити,
І додому проводжати,
І від хлопців захищати!
— Добре, згода.
— То на здачу
Дай, перепишу задачу!
(Іван)
– Назаре, ти зізнався вдома, що одержав двійку з математики?
– Так.
– Ну і що?
-А нічого, тоді якраз у нас нікого дома не було.
(Валерій)
-Діанко, дай мені твоєю ручкою пописати.
– А що, твоя зіпсувалася?
– Та ні, вона робить багато помилок!
Вчитель. Ох і личить вам жартувати, а я ще щось чув що твора ніяк не могли написати. Було навіть таке Назаре?
Гуморески (Назар і Настя)
Пісня «Не забудь»
Ми стоїмо урочисто й святково,
Рік навчальний скінчився для нас,
І на серці так легко, чудово —
Це веселий і радісний час!
Цілий рік ми старанно учились
І слухняними майже були,
Ми дружили, писали, трудились
І, звичайно, росли та росли.
Стали старші, а ще розумніші,
Вже виконуєм вправи складні.
Ми танцюєм, читаємо вірші
І веселі співаєм пісні.
Сумно нам не буває ніколи,
Бо цікавий в нас кожен урок!
Родом ми з початкової школи —
У життя робим перший свій крок.
Вчитель.
І ось сьогодні вас називають таким вагомим словом – випускник. Нехай буде безхмарним ваше подальше життя, навчання в радість, доля щасливою на нашій квітучій землі поміж рідних людей.
Дорогі мої діти! З святом вас вітаю,
Здоров’я багато я усім бажаю!
І радість, і смуток, заліг мені в душу.
Радію за те, що дорослими стали,
І знань чимало уже подолали.
І сумно мені, признатися мушу,
Що час вже прощання настав.
Учіться, працюйте – моя настанова,
Батьків поважайте, ви гідна опора.
Про сум уже досить, ні жодного слова,
Сьогодні в вас свято, прийшли привітати
і мами , і тата.
Прийміть і мої найщиріші вітання,
Хай збудуться мрії і ваші бажання!
Спілкувалися ми довго,
Розлучатися вже час.
Та не будем сумувати —
Все попереду у вас!
Ще попереду канікули —
Найвеселіші деньки.
На вас чекає п’ятий клас, дев’ятий,
Одинадцятий чекає теж, авжеж.
Розумнішайте й добрішайте,
І мене не підводьте теж.
Пісня «Канікули, Ура!»
Автор: Солоха Оксана Василівна
