Лукашівський НВ.
МЕТА. Створювати гарний святковий настрій; розвивати знання дітей про Свято Миколая; розкривати таланти і творчі здібності учнів, розвивати їх казкову уяву, пам’ять; виховувати ввічливість, старанність, працелюбність, інтерес до пізнання нового.
Учитель.
В Лукашівський край щасливий
Йде весела вість,
Що коником білогривим
Їде з неба гість.
Дарів гість везе багато,
Радість буде в кожній хаті.
Їде, їде гість багатий
В Лукашівський край.
- Хто цей гість? Ви відгадали?
Діти. Святий Миколай!!!
ПІСНЯ «Ой хто, хто Миколая любить»
Учень
Чи знаєте ви, хто такий Святий Миколай? І чому Свято Миколая – найулюбленіше з усіх свят? І хто ж насправді цей Святий отець? Він – вигадка, казка, таємниця чи дійсність? Так, Святий Миколай – чудотворець, доброчинець, чарівник. Напевне, вам відомо, що у ніч на 19 грудня, у день його пам’яті, він розносить дарунки дітям, вітає з настанням зими, благословляє на добрі вчинки.
- У зимовий нічний час
Миколай іде до нас,
На санках везе пакунки,
В тих пакунках подарунки.
- Миколай на сивих конях
В двори заїжджає
І пакунки чемним дітям
Із санок скидає.
- Коли діти міцно сплять,
Раптом двері заскриплять,
В хату Миколай прийде
І дарунок покладе.
- Ці дарунки не прості –
Миколаєві, святі.
Під подушку їх кладе,
Коли в хату він зайде.
- Кому – зошит, кому – книжку,
Кому іграшку й калач,
А нечемним – купку різок
Й більш нічого – хоч ти плач!
- Ще й погладить по голівці
Чемну він дитину,
Не обмине, не облишить
Жодную хатину.
- В кожну хату завітає,
Де є чемні діти,
Дар святий їм залишає –
Як їм не радіти?!
- І я рада за дарунок
Від Отця Святого,
Від Миколи Чудотворця,
Хранителя мого.
- Буду щиро Миколая
Я також просити,
Щоб зіслав із неба ласку
На вкраїнські діти.
- Святий отче Миколаю,
Просим тебе щиро:
Єдність дай у ріднім краю,
Злагоди і миру!
Учень.
Миколай жив дуже-дуже давно і зовсім не в Україні, а в місті Патар в малій Азії. Народився 280 року в родині багатих, благородних та благочестивих батьків. Дядько Миколая був єпископом. У дитинстві хлопчикові доводилося бачити бідних та голодних. Для того щоб не принижувати чиюсь гідність, Миколай таємно носив дарунки до дверей осель бідняків.
Учениця.
У різних країнах Миколая малюють і називають по різному: Санта-Клаус, Дід Мороз. В Україні відвідування Миколаєм домівок має виховне значення. Святий розносить дарунки чемним, хорошим дітям. А є такі діти, які нічого не заслужили у Миколая, адже були неслухняними, ледачими, брехунцями. Такі знаходять під подушкою різочку. Це змушує їх замислитись і наступного року намагатися стати кращими, поважати матусю і татуся. Молитися і гарно вчитися.
ПІСНЯ «Миколай»
Сценка «Лист до Святого Миколая»
(За столом сидить дівчинка й пише листа. Заходить її братик і підглядає, що вона пише)
Оленка: Не підглядай! (Затуляє рукою написане)
Павлик: І кому це пише лист моя сестра?
Оленка: Святому Миколаю.
Павлик: І що ж ти пишеш Святому Миколаю?
Оленка: Не скажу!
Павлик: Та я все одно прочитаю того листа, коли ти повісиш його на вікно.
Оленка: А чужі листи не можна читати! Святий Миколай побачить, що ти читаєш його лист, розгнівається і нічого тобі не принесе.
Павлик: Не базікай! Подарунок до Святого Миколая – це моя мрія! Я з цього не роблю таємниці, а можу зачитати лист (Витягує з кишені лист і читає): «Святий угоднику Миколаю, подаруй, будь ласка, татові – нову машину, мамі – трикімнатну квартиру, а мені – новий комп’ютер».
Оленка: Як ти можеш таке просити? Ось послухай мій лист: «Святий Миколаю! Я знаю, що не завжди була чемною і слухняною. Будь ласка, вибач мені, бо я хочу доволі багато. Хочу, аби ти молив Бога, щоб він дав здоров’я таткові, мамусі, мені та братикові, а приносити мені нічого не треба, хіба що маленьку цукерку».
Павлик: Ти якась дивна. А ми що – хворі? Ми й так усі здорові.
Оленка: Сьогодні так, а невідомо, що буде через рік.
Павлик: Ти вже набридла із цим: що буде далі, що буде далі. Минулого року не дозволила свіжу ялинку в хаті поставити. Тільки ходила й плакала: «Ой не треба ялинку рубати!»
(Дівчинка бере за руку хлопчика, підводить до «вікна»)
Оленка:
Глянь, ялиночка ця диво,
Запашна, струнка, красива.
Накруг неї танцюють сніжинки.
Всі радіють – жива ялинка!
Павлик: Звичайно. Як же їй не бути красивою? Через тебе тато аж з Карпат віз мале деревце, щоб посадити. Хотів тобі догодити. Ось і вибрав найкращий сорт.
Оленка: За це я йому дуже вдячна. Ось приберемо її на свято, і вона радітиме.
Павлик: Як це – радітиме? Хіба вона щось розуміє?
Оленка: Вона жива, вона росте, а значить розуміє, що ми її любимо, прикрашаємо. А лист перепиши, будь ласка, щоб Миколай не розгнівався на тебе.
Павлик: А чому б йому на мене гніватися? Я ж нічого поганого не хочу. Мама плаче, що замала квартира, тато часто ремонтує машину, а мій комп’ютер уже застарів.
Оленка: Розумієш, коли тато з мамою будуть здоровими, то вони самі все вирішать і те, що потрібно, куплять.
Павлик: Але ж минулого року Миколай приніс Андрійкові комп’ютер…
Оленка: А Надійка втратила дідуся і дуже сумує…
Павлик: Гаразд, я перепишу листа…
Учитель: От цікаво, а які подарунки мріють діти отримати від Миколая?
(Діти звертаються з проханням до Миколая. Кидають по черзі листи в скриньку.)
- Я ляльок багато маю,
Але прошу Миколая,
Щоб приніс мені новеньку –
Кучеряву і гарненьку!
- А мені – коня швидкого.
Ще і шабельку до цього.
- А мені – із гуми мишку,
А іще цукерок трішки.
Шоколадок і горішків.
Торбу пряників медових –
Круглобоких і здорових.
- Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату,
Слави й волі – всій родині,
Нашій рідній Україні!
Сценка
Мати:
Все затихло надворі,
Сяють зорі угорі,
Всі чекають-виглядають
Чудотворця Миколая.
Але щось він забарився.
Може, в небі заблудився?
(На сцені ліжко і стіл. Сторожко озираючись, з великою гіллякою в руках входить маленький чортик Антипко)
Антипко:
Наламаю різок файних
Для нечемних, неохайних,
Неслухняних, злих діток.
Поскладаю у куток.
Я вже добре поклопочусь –
У воді солоній змочу!
Ох, дістанеться добряче
Дітям впертим і ледачим!
(Збирає різки та ховається за ліжком. Входить хлопчик Іванко.)
Іванко:
Я сьогодні був хороший?
Був. Тому собі попрошу
У Святого Миколая
Всього, що душа бажає.
Хай засуне під подушку
Ковзани, хокейну ключку,
Три коробки пластиліну…
Антипко (тихо):
І хорошу хворостину!
Іванко (прислухається):
Хто гукає? Ти, бабусю?
Ні, то, певно, дзвін у вусі…
Хочу тенісні ракетки,
Шапку, шарфик і шкарпетки.
Ще я хочу маску й ласти…
Антипко (тихо):
Може, різочку покласти?
(Іванко, спантеличений, озирається. Але тут заходить його сестра Оленка)
Оленка:
Чув, Іванку, каже тато,
Треба іграшки прибрати.
Іванко:
Мама хай поприбирає –
Я чекаю Миколая.
Оленка:
Знай, такі, як ти, ледачі
Лиш одних Антипків бачать!
(Оленка йде. З’являється Антипко.)
Іванко:
Хто ти? Звідки тут узявся?
Антипко:
Що, Іванку, здивувався?
Я служу у Миколая,
Він мене чудово знає.
Іванко:
То приїде він чи ні?
Подарунки є мені?
Антипко:
Є, і таких там багато,
Що не вмістяться в кімнаті.
Ти їх чесно заробив,
Бо трудитися любив.
Ти лягай, засни скоріше,
Миколай тебе потішить.
(Іванко лягає, а тим часом Антипко запихає йому під подушку різки. Потім ховається. Знову заходить Оленка й будить брата.)
Оленка:
Та прокинься вже, Іванку!
Іванко (тре очі й позіхає):
Ти чого волаєш зранку?
Оленка:
Та ще вечір, схаменися!
На годинник подивися!
Іванко:
Я під подушку залізу.
Там, напевно … (витягає різки)
Купа різок?
Оленка:
Це тому, що ти лінивий,
Миколай вчинив це диво.
Мусиш взяти на замітку,
Що Антипко садить в клітку
Неслухняних, вередливих,
І брехливих, і лінивих.
Хвалькуватих, гордовитих
Теж він любить половити.
Іванко:
Та хіба ж я похвалявся?
Чи брехав, чи лінувався?
Он Михайлик і Олена
Брешуть більше ще від мене!
А Сашко хвалиться більше…
Оленка:
Може, й так, тобі видніше,
Всі отримають своє –
Миколай на те і є.
Тільки ж поясни мені –
Де взяв різки замашні?
Іванко:
Хто поклав їх, я не знаю.
Піду в мами запитаю.
(Іванко виходить і заходить)
Іванко (здивовано):
Мама різок не ложила.
Певно, то нечиста сила.
Оленка:
Ну то як, ідеш в кімнату
Іграшки свої збирати?
Іванко:
Добре, добре – приберу,
Тільки різки заберу.
(Збирає різки і йде)
Хлопчик:
Буду щиро Миколая
Я також просити,
Щоб зіслав із неба ласку
На вкраїнські діти.
Святий отче Миколаю,
Просим тебе щиро:
Єдність дай у ріднім краю,
Злагоди та миру!
ПІСНЯ «Забілів снігами гай»
(Чути мелодію дзвіночків, входять янголи)
1-й ангел
За горами, за лісами
Їдуть, їдуть дивні сани.
І викришують копита,
Сріблом сяючим підбиті,
В зоряній височині
Метеорити вогняні.
2-й ангел
Миколай мандрує світом,
Він дарує чемним дітям
Те, про що їх світлі мрії.
Тут для кожного дари є.
Не забуде він нікого –
Ні хорошого, ні злого.
3-й ангел
Бо сьогодні день незвичний –
Ходить світом гість величний.
Там, де в душах спокій, рай,
Завітає Миколай!
(Стук у двері. Заходить Святий Миколай)
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Нині свято в вашім домі
І я вас вітаю,
Гараздів, здоров’я і доброї долі
Щиро вам бажаю.
Колись в цій школі я вже був,
Дарунки дітям роздавав,
До праці всіх вас закликав,
Наказував вам чесно жити,
Від зла тікати, а добро творити.
(Святий втомився з дороги, сідає відпочити)
- Зібралось діток так багато,
Сьогодні свято – Миколая свято.
Будемо разом ми пісні співати,
Читати вірші й танцювати.
- Нас Миколай з любов’ю привітає.
Ми – Божі дітки! Це він добре знає.
Йому, напевно, все про нас відомо:
І як вчимося, і як працюєм вдома.
- До нас святий Микола завітав,
Бо українських діток він завжди кохав.
А ми Святому щиро обіцяєм:
Ніхто від нас образи не зазнає.
- Стареньких привітаємо в дорозі,
Батькам попросимо здоров’я в Бозі.
Старанні будемо й розумні з вчителями,
У злагоді ростимо дні за днями.
- Святий Миколай
Потішить дарунками усіх,
У Лукашівській школі щоб лунали
Весела пісня й щирий сміх!
ПІСНЯ «Ішов Миколай»
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
От настав прощатись час,
Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі,
Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й татку помагайте,
Менших себе не чіпайте.
Вчителям у поміч будьте,
І мене ви не забудьте.
Швидко мчиться часу лік,
Знов прийду я через рік
На велике, світле свято.
З Миколаєм вас, малята!
(Миколай пригощає дітей подарунками і поспішає далі в дорогу)
«Ой хто, хто Миколая любить»
- Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить,
Тому Святий Миколай
На всякий час помагай.
Миколаю! 2р.
- Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю! 2р.
- Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі і в морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш у гріхи впасти,
Миколаю! 2р.
- Миколай, молися за нами,
Благаєм тебе зі сльозами.
Ми тя будем вихваляти,
Ім’я твоє величати
На віки! 2р.
«Миколай»
- Ти сьогодні скорше спать лягай,
Бо прийде у гості Миколай.
Бачиш, перша зіронька горить,
То вже Миколай до нас спішить.
Приспів:
Миколаю, Миколай!
До нас в гості завітай! 2р.
- В нього коні білі, наче сніг,
Борода сивенька аж до ніг.
У сріблясті саночки сіда,
І за вітром в’ється борода.
- Миколай про діток знає все,
Подарунки кожному несе.
Має для дитячих подушок
Подарунків повно, аж мішок!
«Забілів снігами гай»
- Забілів снігами гай –
Їде Святий Миколай!
Коло нього на крилятах
Синьоокі янголята. 2р.
- Хоч на дворі зимний час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він дає гостинці. 2р.
- Просим ми тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику,
Радість нам найбільшу дай:
Звесели наш рідний край! 2р.
«Ішов Миколай»
- Ішов Миколай лужком-бережком.
Святий Миколай із повним мішком.
Приспів:
Від хати до хати біленьким сніжком,
Іщов Миколай із повним мішком. 2 р.
- Святий Миколай до діток ходив.
Всміхався, вітався, в дзвіночок дзвонив.
- Тяжкий і великий у нього мішок,
А в ньому дарунки для чемних діток.
- Ішов усміхався крізь темну пітьму,
А зіроньки з неба світили йому.
Література
- Бутова О.В. Виховуємо особистість 2 клас. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010.
- Зима іде, свята веде. Енциклопедія зимових свят. – Х.:Школа, 2003.
- Козоріг Л.М. Свято Миколая// Початкове навчання та виховання. – 2009. – № 33.
Цельняк І. Дарунок Святого Миколая. – Львів: Край, 2006.
Автор: Боровик Тетяна Василівна
