СЦЕНАРІЙ
мітингу до дня Голодомору 1932-1933 років
- Їй так хотілося жити і радіти, купатись в річці і садати квіти.
Ходити в ліс осінній по гриби і прислухатись, як шумлять дуби.
Дивитись в небо, як пливти хмаринки, водити хоровод навкруг ялинки.
І просто з друзями про щось погоніти—хотілося жити, працювати і радіти…
- Де взяв голод, як прийшов в країну, в багату хлібом, житню Україну?
І хто нам каже, відповідай хто дасть: за що невинним отака напасть?
1.Ішла селом, ледь переставляла ноги, недавно ж бігала, не розбираючи дороги,
Юрба веселих, голосливих дітлахів, скидаючись на радісних птахів.
Зараз сама і ледь волоче ноги, він хтось сидіти обабіч від дороги.
Сидить страшний і губи шепчуть ніби таке значне і звичне слово: хліба!
- Була весна звичайна. Зеленіло жито, щоб в серпні хлібом добрим уродити.
І був врожай… Чому ж вмирають люди? Чому голодні діти ходять усі?
Чому мамки не хліб смачний печуть, а в поле по гнилу картоплю йдуть?
Їдять акацію, травиці корінці, чому із тирсою печуть млинці?
- 1. Вмирали просто поля, на дорогах, вмирали у хатах і на порогах,
Вмирали сім’ями і селами вмирали, всіх в одній йому іноді ховали.
Я хочу жить! – подумало дівча, окраєць хліба і було б доволі,
Щоб не загинути на чужому полі, і щоб радіти і всміхатися долі.
- 2. З цією думкою затихло назавжди… О, скільки їх, якими би світ творити,
У роки голоду навіки відійшло у вічність, у серцях щоб наших жити.
Ці рядки нелегко читати, їх важко і страшно слухати. Але сьогодні ми з вами повинні згадати про події 1932-1933 років, які збереглися в народній пам’яті та історичних фактах.
- Навесні 33-го дня від голоду вмирало майже 25 тис. люди, щогодини—1000 осіб, щохвилини—17 людей. Хрестів над ними не ставили—не встигали, до цвинтарних книг не вносили—в живих не було сил. Особливо великою була смертність серед дітей. У вірі 1933-го за шкільні партії не сіло близько двох третин учнів. Зрештою, влада заборонила реєструвати смертність від голоду та приховала ці факти від світової громадськості.
Історики ще й досі перечаються навколо точної цифри жертв голодомору. Найвірогідніше, враховуючи результати перепису населення 1937 року, втрата населення від голоду, фізичного виснаження, отруєння, канібалізму, самогубства на ґрунті психічних розладів та соціального колапсу становила близько 7 мільйонів осіб. Деякі джерела називають цифру близько 10 міліонів.
У слов’янських народів є традиція: коли людина помирає, запалює свічку, щоб її вогник освітлював душі померлого дорогу в потойбічний світ, щоб там навічно знайшла вона своє місце і спокій. Не всі з тих 7 міліонів були поховані, як слід. За кимось з них, може, вже не було кому заплакати і запалити свічку. Тож давайте зараз вшануємо їх світлу пам’ять, запалимо свічки. Може, їх тепло зігріє душі наших земляків, що померли в роки голоду.
Учні запалюють свічки під «Реквієм» Моцарта
- За Петра, за Дмитра, за Антона, за Галина, за Оксана
Не співала півча похоронна, не лунали дзвони за впокій.
2 . Ні труни, ні хрестів і ні тризни, прямо в йому, навіки віків,
Чорна сповідь моєї Вітчизні і її затамований гнів.
Вшануємо пам’ять померлих хвилиною мовлення
/виступ відця Іоанна/
Сьогодні 0 16.00 громадяни нашої країни запалять свічки в знак пам’яті жертв року. Помінальні свічки будуть мові на всіх континентах світу. Ви теж, кожен у своїй родині, можете приєднатися до цієї дії. Це важливо для кожного з нас, нінішньому поколінню це потрібно для нашої єдності, для віри у життя і справедливість. Не забувайте сьогоднішню нашу розмову і ніколи не залишайтеся байдужими до біди ближнього.
Автор:Кашпор Надія Єгорівна
