ПОСВЯТА В ПЕРШОКЛАСНИКИ-ОДНОКАШНИКИ
(Лунає музика, на сцені декорації української хати, плакат з написом “Наум, настав дітей на ум”. До зали запрошуються першокласники).
Ведуча : Великий будинок дітей завжди жде
І часто, як вулик бджолиний гуде.
Як чаша, він повен знаннями.
Ласкавий будинок цей з нами (школа)
На сцену виходять 5 першокласників.
1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,
Ну, а діти, як бджолиний рій.
Вчаться тут і йдуть сюди терпляче
І беруть початок з нього свій.
2 учень: Як були ми дошкільнята,
То ходили в дитсадок.
А тепер вже інший час –
Зустріла радо школа нас.
3 учень: Ми тепер – не просто діти,
Шестирічки-неумійки,
Шестирічки – перший клас,
Школярі тепер всі з нас.
(Діти співають пісню про школу).
Вчитель : Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.
Вчитель : Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з такими словами як мама, Україна. Ми – українці – нація, яка споконвіку прагне багато знати.
Вчитель :
Вчитель : У давні часи навчання в школі починалося взимку 14 грудня, особливий день – день Наума. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили до школи дітей саме в цей день, бо “Пророк Наум наведе на ум”.
Ведучий :
Розповідь з елементами гри
Вчитель : Наші першокласники вже багато чого навчились: в букварі добралися до букви, закінчили першу частину пропису, вивчили числа першого десятка, люблять малювати і працювати.
Вчитель : А про перші наші кроки
І тяжкі хвилинки
Нагадають вам, напевно,
Веселі смішинки.
(Виступають першокласники).
Учениця: Годинник
Щось годинник,- каже тато,-
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився.
-Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-
Я ж годинник з милом мила,
Там нема й пилинки!
(Співають пісню дівчатка).
(Співають пісню хлопчики).
Ведучий :
Вчитель : Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.
Вчитель : Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування, відгадавши загадки.
Кожен учень і щоденно
На урок бере…
Щоденник! (діти хором)
Чудово!
Для письма, сказати прошу,
Що потрібно взяти?
- Зошит!
- Молодці!
Малювать в альбомі цім
Допоможуть…
-Олівці!
Ручки й олівці, щоб знали,
Ми кладемо у…у..
-Пенали!
Ведучий :
Вчитель :
Вітаємо вас, діти!
Ідіть навчайтесь,
Розуму набирайтесь,
З лихом не зустрічайтесь.
Хай вам щастить!
А зараз прийміть вітання від своїх батьків.
(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе горщик з кашею, батько – велику миску з дерев”яними ложками – подарунок для однокашників).
Мати: До схід сонця раненько вставала,
У трьох водах крупу вимивала,
На жаркому вогні нашу кашу варила,
Щоб була у наших дітей сила.
Щоб ви гарно навчались і добра набували.
Батько: (Роздає дітям ложки)
Хто скільки з”їсть крупинок,
Той матиме стільки гарних оцінок.
Ложки діставайте, з Богом, починайте.
Кашу з”їдайте. Смачного!
(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє).
Ведучий :
Вчитель: Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні
всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди. Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним звання школяра і щасливої дороги до світу знань.
(Звучить “Пісня про рушник”. Під музику ведучий говорить:
Вчитель: В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву дорогу, мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.
(Учні виходять із зали під рушниками, які тримають мами).
Автор:Круглецька Ольга Олегівна
