“ Я ВІЗЬМУ ТОЙ РУШНИК “
Рушникове обличчя веселе ,
Обліта коровай на столі ,
Закликає гостей до оселі ,
Випромінює щедрість землі .
Рушничок на столі -давній звичай ,
Ним шлюбують дітей матері ,
Він додому із далечі кличе ,
Де в калині живутть соловї.
Він простелений тим , в кого серце
Не черствіє й дарує тепло ,
Хай цей символ лишається вічно
В нашій хаті на мир , на добро .
Сцена оформлена речами , які були колись в кожній українській хаті : лави покриті рядном ікони в рушниках глечики, мисник з тарілками (розписними ) , калина ,скриня , вишиті рушники зрізних регіонів України .
Плакати : “Хата без рушників — родина без дітей “.
“Рушник на кілочку -хата у віночку “.
“ У коморі сволок — на ньому рушників сорок “.
“Не лінуйся дівонько рушники вишивати –
буде чим гостей шанувати”.
1-й ведучий : Заходьте люди добрі , до нашої “Світлиці” , пригощайтеся хлібом , сілью та щей
послухайте розповідь про рушники виштивані , шовкоп переткані , з тонким мереживом
та торочками.
2-й ведучий :Хліб і рушник — одвічні людські символи . Хліб — сіль на вишитому рушникові — то
висока ознак гостинності українського народу .Кожному , хто прийде з чистими
помислами , підносли цю давню славянську святиню .
(Звучить мелодія пісні “Рідна мати моя “)
3-й ведучий: Дивлюся мовчки на рушник ,
Що мати вишивала
І чую : Гуси зняли крик ,
Зозуля закувала .
Знов чорнобривці зацвіли ,
Запахла рута — мята.
Десь тихо бджоли загули
Всміхнулась люба мати .
Так тепло , тепло стало.
Цілую мовчки ной рушник
Що мати вишивала.
(Звучить мелодія пісні “ Про рушник “)
Сценка.
Мати з сином прибирають хату . Мати прасує рублемрушники.
Мати: Допоможи мені, синку розвісити в хаті рушники . Рушник — обличчя оселі , її господині .
Син: Чому так багато рушників ?
Мати: У піст червоні рушники не вивішують ,а два рази на рік — на Різдво і Великдені — хату
прикрашають найкращими рушниками:
На образи — на дзеркалом ;
на кілочок — на картини ;
на сволок — хліб на столі накривали;
над дверима — діжу хлубну на попуті покривали;
над вікнами .
На рушнику з хлібом — сілью зустрічають дорогих гостей …
(Звучить пісня “Зеленеє жито , зелене…”)
Син: Які цікаві звичаї !
Мати:Так треба . Обереги , які знаходяться на краях рушника , мають магічну , захисну силу .
Син:(Здивовано зиркає на матір ). Проя які обереги ви мовите ?
Мати:Це такі щоб ти знав , добрі охоронці нахої хати , бережуть домівку від лиха , хвороб , блискавки …
(Розвісила останій рушник , стала віддалік , оглянула задоволено світлицю. )Бачиш(робить
руками жест ),наче не багато й зробили , а як гарно стало
4-й ведучий: Рушника на стіні . Не було здається жодної оселі на Україні ,котруб не прикрашали
рушники. Хоч би яке убоге судилося господарям життя , а все ж всюди ці витвори
народного мистецтва палахкотіли багатством кольорі і були своєрідною візиткою , а якщо
точніше- обличчям оселі , і вітак і господині.
5-й ведучий: по рушниках створюється думка про жінку та її дочку , Ніщо , здається , так не
характеризувало жіночу вправність , майстерність , з рештою охайність і працьовитість,
ніж ці вимережені дива .
1 дівчина : Дівчата! Цікаво а скільки тих рушник було у кожній хаті ?
2 дівчина : Я чула так пісню :” У коморі сволок — на ньому рушників сорок “
1 дівчина : Сорок? Так невже ?І всі вишиті ?
2 дівчина : Та ні не всі .Є й не вишиті , навіть не відбілені , з цупких ниток.Такі рушники робили для
рук , обличчя , тіла , вони називаються утирачі . Гостеві завжди окремий втирач давали ,
воду на руки зливали , показуючи свою повагу для нього .
Вода у відеречку ,
Братіку вмийся ,
Рушник на кілочку
Братику втрися
6- й ведучий : Не відбілювали й стирачі — рушники для витирання столу, лавок, посуду.Зі стирачем
ходили корову доїти , ним покривали хліб чи діжку з тістом .Такі рушники могли
прокрасити або не пишним візерунком , або витканимси кольоровими смужками ,
мережками .
7-ведучий : А гордістю кожної родини були божники , або покутники (рушники для образів).Дя них
брали найкраще тонке полотно , гарно вибілине .
1 дівчина
Два кольори оті полотні –
Червоними і чорними нитками ,
Світанок той і ті святетні дні ,
Зігріті материнськими руками ,
Лишаються у серці назавщди .
Освітлюють прожитих літ суцвіттями,
І де б не був я ,де б я не ходив .
Вони для мене найрідніші в світі ,
Вдивляються в прийдешнє , ніби в степ,
А серце заболить — воно не камінь,
Бо пісня про рушник враз тихо зацвіте
Червоними і чорними квітками
Учні виконують пісню “ Два кольори .”
8-ведучий : Гарними були й кількові рушники .Для прикраси картин ,дзеркал, рамок з фотографіями .
Кожен , хто заходе до хати , міг оцінити робоиу жінок і дівчат , дивлячись на ці рушники .
9-й ведучий :Та мабуть , особливо любовно вишивали дівчата довгими зимовими вечорами сватальні ,
або плечові рушники , які сватам потім треба подавати . Щей судженого не зноли , тільки
долю загадували , мріяли співаваючи десь на вечорницях.
“Весільний рушник “
Розгортаю життя , як сувій полотна :
Ось мережка гріхів і низинка падінь .
Верховинка жадать ,яворівка притаємних прагнень.
Далі — хрестики червоні страждань і терпінь
Та червона стебнівка палкого кохання .
Ось гладинка жіночої ласки .
Перетиканка пестощів з ніжнісю …
Ці нитки , ці голки , незаручені пальці в наперстках.
Все життя в ушитті і шиття як життя .
Неодвінченне моє життя ,мов сувій полотна .
(Ірина Сеник)
10-й ведучий : Дівчата раніше дбали про свій посаг . Питали односельці потім у сверкрухи :”Чи важка
скриня у молодої? Тобто стільки напряла , наткала , навишивала .” По цьому судили
весь рід , не тільки про дівчину . І все село знало , хто чебуруха а хто ледащиця .
Хвалилася дівчинонька .
Що полотен бочка .
А як вийде на вулицю ,
То по пуп сорочка .
11- ведучитй : Багато залежало і від матері , не тільки від дівчини , не дарма у пісні співаються :
То спасибі тобі ненько ,
Що будила раненько ,
А я слухала вставала ,
Та рушників напряла
По тихиму Дунаю білина
На сухому бережку Сушила.
12-й ведучий : кульмінацією весілля , власне закріплення шлюбу , було стати на рушник .
( Ученицяя сидить з вишиваним рушником на колінах)
Доріжки білі неньки вишивала ,
А заполоч блакитну з хвилі брала ,
З лкубочка свого серця жар — червону ,
Із паста ночі та із смутку – чорні …
Плять ниточок на голку ,
Пять під голку ,
Ой білий шовку , непокірний шовку !
Швидкі роки ковзнули пятірнею
За матірю ласкаво моєю .
Та вю із хмелю радощі зелені .
Бо вірю я у вишивання нені .
Хто сам малюнок долі вибирає ,
Той пустоцвіту у житі не має
(М.Павленко)
1 дівчина : Моя бабуся все приказувала , що найкращий свідок — рушник , міцніщий за всі печатки
2 дівчина : А я чола що під такий рушник щей монети підкладають , щоб паразаможньо жила .
Ой стелися , рушнику , стелися ,
Щоб на тобі дві долі зійшлися,
А ви молодята станьте на рушники ,
Щоб прожили разом цілий рік.
(Учень читає вірш)
Мама вишивала рушники ,
Ніжно-ніжно голкою вертіла.
Ні , не йшли , а мчалися роки , –
А старіть же зовсім не хотіла …
Роки йшли і осінь майоріла ,
За селом лунало вже “курли”…
Пасмо сиве в дзеркалі узріла –
Ох, роки … Як швидко пропливли …
Ніжно нитки хрестиком складала .
І шитво лишила навіки ,
Віддала усе ,усе , що мала .
Вишні розцвітали у садочку ,
Й мальви під вікном цвіли й цвіли …
Рушники швишивані й сорочки ,
Ніби лебеді , у вирій попливли .
Хлопець : Дівчата а як називаються рушники біля вікон і дверей ?
1 дівчина : Я не знаю чи вони мають назву , але на кінцях повині мати обереги , що бережуть оселю .
На оберегах зображались вишиті чоловічки , що немов би взялися за руки і не пускають злі
сили .
2 дівчина : Багато було обрядових рушників , на всі випадки довгого людського життя :
Хату будують — сволок на рушнику підіймають , а потім майстрам з
Вдячністю дають .
Литина народилася — гості з рушниками , а їм хліб — сіль теж на рушникові .
1 дівчина :Для траурних подій спеціальні рушника ткали — вузькі , довгі зі строгими смужками . На
таких і труну опускали, їх і на хресті повязували .
Так рушник виявляється йшов з людиною все життя — від колиски до морголи.
2 дівчина : Та пройшли , минули ті роки , конули в небуття . Рушники , ви миї рушники , рушники ви
мої повишивані , чия вас не вбілила , що обдарила вам свою долю і не долю , білила вас в
зеленім лузі , під червоною калиною , вмочила вас як почв соловей ко щебетати .Давала я вас
милому , а знатть моя недоля в хаті між старостами стояла . Рушники ви мої шовком
переткані , з вами я ждала свого милого , чорнобривого , розтеляла вас при повному місяці,
щоб милий був гарний , як місяць на небі . Щоб життя моє було ясне , як ясні зорі . Не
продам я вас зроду й віку ! Тільки й мені радості , що гляну на вас та згадаю своє діводство ,
своє женихання . Не продам вас ! Не продам !
1 дівчина :Рушники кожного ргіону України мали свою кольорову гаму . Якщо для Галичини ,
Буковини та Закарпаття властиві яскраві барвисті відтінки , то на Київщині , Полтавщині ,
Чернігівщині переважали рослині орнамепнти червоного та синього кольорів .
(Звучить мелодія пісні “Два кольори “)
(Дівчина читає вірш)
Вишиваю ,мов пісню співю,
Нитку хрестиком ніжно кладу.
Взір веселкою брав оживає,
Наче сонце у мами в саду.
Ось листочок бринить під руками ,
Ось гойдлива пласкуча верба .
Тут барвінок прославивсь між гілками ,
А ось мак похиливсь — журба.
Вишиваю , мов Богу молюся ,
Набираюсь сили й снаги ,
Злих очей і пліток не боюся,
Бо хрестом захищаюсь завжди .
Визріває червона калина ,
Символ Роду , любові роса.
Дві голубки — то вірність пташина .
Дуб — то сила , мальва — краса .
Вишиванки . Одвіку й донині
Всесвіт з них , закодована суть .
І з-під голки на білій тканині
В рушниках Моїх квіти цвітуть.
Руцшники — то мої обереги ,
В них магічна є сила така ,
Що горить розібє’ться прокляття ,
Затремтить , навіть в смерті рука .
Вишиваю — мережу сорочки ,
Хочу всіх захистити від зла
Щоб сини українські та дочки
Виростали з любові й тепла .
13-й Ведучий : Дорогі друзі , коли ми готували це свято , то виявилось , що мистецтвом вишивання
займаються не тільки на ші бабусі , а й багато жунок і дівчат сьогодні .
14-й ведучий : Наш Український рушник пройшов крізь віки і нини символізує чистоту почутів ,
глибину безмежної любові до своїх дітей , до всіх , хто не черствіє душею . Він щедро
розтелений близьким і далеким друзям , гостям . Тож хай символ цей завжди сусідить
у вашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості .
(Звучить мелодія пісні “Зеленеє жито “)
Викристана література:
Цимбалюк В.І. Як ми проводимо уроки народознавства., “Рідна школа”, 1991
Гавриленко Л. А. Джерело: посібник з народознавства.- Запоріжжя: Просвіта, 2001
Народознавство на уроках праці.- Кооп. “Учбові посібники”, 1992
Кулінич-Стахурська О. Мистецтво української вишивка.-Львів: Місіонер, 1996
Мельничук Ю. О. Семантика українських вишитих рушників// Народне местецтво.-2004……
Автор:Пічкур Людмила
