Сценарій, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної сотні
«Небесна Сотня в вирій полетіла»
Лунають дзвони
Ведучий 1: Пам’ять, стій, зупинись на хвилину,
Серце від болю замри!
Згадаймо трагічну сторінку,
Згадаймо Вас славні сини!
Ведучий 2: Згадаймо тривожний листопад
І молоді мирний похід!
І нелюдів тих ми згадаймо,
Стріляли що дітям у слід!
Ведучий 1: Їх страшили, били, вбивали,
Щоб владу притримать свою.
Та герої за свободу стояли,
І за неї упали в бою.
Ведучий 2: Гордися, моя Вкраїно,
Відвагою сотні орлят!
Що життя віддали без вагання
А нині у небі стоять!
Ведучий 1: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
Ведучий 2: Згадаємо, як це було.
Перегляд відео «З чого починався Майдан»?
1 учень: Ми з вами тільки що переглянули страшні сторінки подій, що відбувалися на Майдані. Так як же все починалось? Листопад, 2013 рік. Україна перед важливим історичним кроком – стати незалежною Європейською державою.21 листопада українська молодь, студенти, школярі вийшли на Майдан, на мирну акцію з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми – вільні», «Ми хочемо в ЄС».В їх руках були лише прапори України та Євросоюзу,а в очах-надія та віра у майбутнє. А що ж було далі?…
2 учень: А далі – не підписання угоди про асоціацію. Через соціальні мережі люди стали самоорганізовуватися і йти на Майдан Незалежності. Близько 22:00 учасників мітингу нараховувалось більше 1500 осіб. А що ж було далі?…
1 учень: А далі… У ніч проти 30 листопада українська влада на дахах будинків розмістила снайперів, а силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін мирного Євромайдану в Києві. На очах у всього світу влада била свій народ, своїх дітей. А що ж було далі?…
2 учень: А далі… Страшна звістка 22 січня 2014 року облетіла весь світ. Стали відомі імена тих, хто поліг на Грушевського, пожертвувавши собою. Ці Герої стали першими з Небесної Сотні…
Виходять учні (в руках тримають фото героїв Небесної Сотні)
- Сергі́й Нігоя́н. Народився та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати – вірмени. Сергій був єдиним сином. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справжньою батьківщиною. Останнього разу він приїздив додому на свята і знов повернувся в Київ. Загинув, коли йому було 21 рік.
Перегляд відео «Нігоян читає вірш Шевченка
Учениця:
Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За що тебе? “- “За Україну, друже мій!”
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви там жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?”
«Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”
“А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.”
“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.”
… Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За Україну нас вбивають, брате мій.”
- Михайло Жизневський. Громадянин Білорусі,виїхав з Батьківщини через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації «УНА-УНСО». Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею.
- Юрій Вербицький викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького-Романа, при пізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнаною лікарями – переохолодження.
- 4. Роман Сеник. 45 років. Помер в київській лікарні від важких поранень, після кількох перенесених операцій , не виходячи з коми.
- Наймолодший герой Майдану Назар Войтович. Йому було 17, і у батьків він був єдиним. Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Ще 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного майдану. В останню хвилину чомусь вирішив, що й сам поїде туди. Це рішення коштувало йому життя. З друзями до Києва прибув пів восьмої ранку. А за дві години на дзвінок від мами замість сина відповіла незнайома жінка із Михайлівського собору, яка повідомила, що Назара вбито пострілом у голову з вогнепальної зброї.
Ведучий 1: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Із засобів оборони у мітингувальників були тільки дерев’яні щити, дерев’яні палиці, бруківка, яку розбирали прямо з-під ніг, «коктейлі Молотова», барикади, палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ.
До нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна. Нерівною була вона. Влада, сила і гроші – проти гарячих сердець. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.
Ведучий 2:
Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо Герої – не вмирають!
1-2 учень:
1 уч.Майдан ридав, а сотня в небо йшла,
Один за одним, наче янголята.
Тут, на землі прощались матері,
А в небі зустрічала Божа Мати.
2 уч.Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,
Земля змішалась з кров’ю і сльозами.
Ридали всі: і рідні і чужі,
І кров текла із серця, наче з рани.
1 уч.Летіли тихо, хоч земля тряслась,
Хоч небо поливало їх сльозами.
Лиш ангел колискову їм співав
На тій дорозі,що веде до Мами.
2 уч.Летіли тихо, хоч майдан ридав,
Як ті пташки летіли в небо раннє.
Востаннє хтось дитину цілував,
І сам не вірив, що це все востаннє.
1уч. Боліли рани та вже не болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.
Один за одним шикувались в ряд,
Героїв Сотня в небо полетіла.
Ведуча 1: І вже сердець немає молодих,
Що билися за волю разом з нами.
Лиш чути материнський плач за них,
Який блукає довгими ночами.
Перегляд відео «А сотню вже зустріли небеса»
(З двох боків син і мати; мати підходять до столу ставить запалену свічку і квіти)
Мати:
Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,
Душа у вічність відійшла!
Ти так хотів добра й свободи
Й за це поклав своє життя!
А ти не гасни, нам весь час світи
Ясним вогнем, на промінь сонця схожим!
Я вірю – ти серед святих
Перебуваєш там у Царстві Божім!
Син: Мамо, не плач! Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач! Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає,
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, рідненька, щемить!
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив! I любив Україну!
Вона, як і ти, була в мене одна.
Ангел (виходить із середини залу і підходить до матері)
Не плачте, мамо! Ваш син – у Небеснiй Сотнi! Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Не плачте, рідненька! Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч вiд Бога. А ліворуч – його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими – усі тi, хто нинi названний Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали, – життя своє. За нас вiддали. Аби ми жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, мамо! Дозвольте поплакати свiтовi!
Ведучий 1 :Небесний загін відлетів в небеса,
Їх душі вже світять зорею.
У відблиску сяйва ранкова роса
Нас живить вогнем Прометея.
Ведучий 2: Герої у вічності… Кожен їх крок
Торує шляхи без упину!
Герої ведуть нас до нових зірок
Во славу і честь України!
( Виходять разом син із матір’ю, ставлять запалену свічку)
Син: Як віднині з тим болем я житиму, мамо?
Як змиритися з тим, що у мене вже тата нема?
Він з простріленим серцем упав на Майдані,
На устах запеклось : Україна в нас, синку, одна!
Мати: Він пішов на Майдан і поліг за свободу.
Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.
Розридався Дніпро і бурлить тихі води,
І червоною кров’ю розплакався сніг.
Син: Де ви, нелюди, де заховались по ночі?
Як вас носить земля, де вам місце лишив Ахілес?
Батько йшов уперед, він дивився вам в очі,
І цей погляд навічно злетів до небес.
Перегляд відео:Павло Дворський «Ангели Майдану»
Ведучий 1: Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані. Але не завершилася боротьба українського народу за свою незалежність. Для українців було приготовано ще одне страшне випробування – війну!
Ведучий 2: Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у ІІ Світовій війні. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Ця війна збирає свій кривавий урожай. І не одна Небесна сотня поповнила вже небесний легіон захисників України перед Богом.
Звучить пісня «А сотню вже зустріли небеса».
Ведучий 2: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Ведучий 1: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий 2: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
Ведучий 1: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні у наших серцях! Героям Майдану, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(«Плине кача». Хвилина мовчання)
Ведучий 1:
На небі спокій їх чекає вже;
І Вічна Пам`ять на землі настала.
За них ми Богу молимось лише,
Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!
Ведучий 2:
Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!
Ведучий 1: Слава Героям!!
Всі: Героям Слава!
Перегляд відеоролика «»Литвиненко Світлана Євгенівна
Автор:Литвиненко Світлана Євгенівна
