Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області
Дитячий естетико-натуралістичний центр «Камелія»
СЦЕНАРІЙ СВЯТА
«ДИВА ОДНІЄЇ ЗИМОВОЇ НОЧІ»
Підготувала
завідуюча
організаційно-
масовим відділом
Катерина
Музиченко
м. Бровари
Мета.
Ознайомити вихованців із традиціями святкування Дня Святого Миколая в Україні.
Залучати дітей до духовних надбань нашого народу.
Відродження духовності, традицій і культури українського народу, морально-естетичного розвитку дітей.
Розкриття індивідуальних творчих здібностей та талантів, артистичних навичок, комунікабельності, вміння спілкуватися.
Виховання любові та поваги до ближнього, готовності зробити добру справу, прийти на допомогу.
Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:
пізнавальної – забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями, що стосуються хореографії, вокального співу та театрального мистецтва як видів мистецтва;
практичної – сприяє оволодінню навичками народного, класичного, сучасного танцю, методикою виконання елементів, рухів, вправ, принципів їх поєднання; розвитку координаційних прийомів, музикальності і виразності виконання;
творчої – забезпечує формування індивідуальних творчих здібностей вихованців у процесі оволодіння хореографічним мистецтвом, розвиток естетичних почуттів та смаків; розвиток музичних, вокальних, рухових здібностей; формування музично-естетичного смаку, відчуття гармонії в навколишньому світі, уміння бачити її в мистецтві, людях, природі; психологічному вивільненню та творчому розкриттю особистості через виконавський досвід;
соціальної – сприяє вихованню громадянської свідомості, національної гідності через театралізовані постановки; формуванню навичок професійного та соціального партнерства; прагненню до створення комфортного, доброзичливого клімату; професійній орієнтації.
Наочне оформлення.
Ар’єрсцена, декорації, реквізит героїв дійства.
Музичне оформлення.
Змонтований аудіозапис свята, який містить записи вокальних та хореографічних номерів.
Обладнання.
Музична, світлотехнічна апаратура.
Звучить пісня «Миколай» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі», хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» та ліплять сніговика вихованці театральної студії «Сад», наприкінці пісні діти ставлять коробки, на будинок чіпляють шторку, лунає дзвінок – усі розбігаються, хлопець і дівчинка заходять за будиночок, у цей час лунає голос диктора, і за шторкою відбувається етюд (діти чистять зуби, розчісують волосся, п’ють чай, вихователька свариться).
Голос диктора: У одному казковому містечку на засніженому пагорбі стояв будинок. Там жили діти різного віку, статі, з різним кольором волосся, характером, мріями, снами, різного зросту і абсолютно різними перевагами у виборі цукерок. З дорослих в цьому будинку жила лише одна старенька вихователька. Будні дітей часто минали доволі одноманітно і сіро, але сьогодні вони чекали на диво, адже це була ніч Святого Миколая. В очікуванні дива діти швиденько приготувались до сну і лягли спати. Тільки Микита не спав, сильно хотілось йому віч-на-віч зустрітися зі Святим Миколаєм і розпитати у нього: як же він встигає приходити за одну ніч до всіх дітей світу. Раптом на підвіконні Микита помітив листи, які діти написали Святому Миколаєві. Це означало, що вихователька забула їх надіслати, і тепер Миколай не дізнається про існування цього будинку і, значить, не принесе дітям подарунків, на які вони так чекають. Хлопчик поспіхом схопив листи і вирішив, що сам віднесе їх Миколаю. Щоправда, йому було трохи лячно, адже на вулиці була темрява, мороз, завірюха, а він маленький і самотній мав самотужки знайти будинок Святого. Микита визирнув у вікно і побачив мільярди зірок. Він заплющив очі і з вірою в силу сьогоднішньої чарівної ночі промовив ось що.
Микита: Мені завжди так хотілось зустріти Святого Миколая, не думав, що для цього треба буде йти вночі в такий мороз невідомо куди. А як же різні там привиди, злі духи, чорти? Мені не впоратись з ними самому. Ох, але йти все одно треба, адже діти заслуговують на найкраще свято! Ми стільки на нього чекали. От якби у мене був друг – сильний, веселий, сміливий і відчайдушний – і він вирушив би у дорогу зі мною, я б з таким нічого не боявся!
(У цей момент одна зірка впала з неба і бажанню судилося збутись. Сніговик, якого зліпили у дворі, оживає)
Сніговик: Ой, я не можу поворухнутись! О, втім, можу ворушити рукою і двома. Так, крок, ой, крок, та що ж таке, крок, о, раз-два, раз-два, а-а-а-а, я ходжу, я бігаю, я можу танцювати, стрибати, рахувати зірки вголос, ой, здається, однієї не вистачає. Стоп! Я розмовляю!? Ого, до цього моменту я міг тільки слухати, а тепер я можу ще й говорити (бачить хлопчика, який за ним спостерігає, кричить) А-А-А-А! Ти хто?
Микита: Я? Та я хлопчик. А ти?
Сніговик: Ти що, ніколи сніговиків не бачив? Я – Сніговик. Ти з цього будинку?
Микита: Так.
Сніговик: Ну так ви ж мене і зліпили сьогодні ввечері.
Микита: Не знав, що сніговики вміють розмовляти і ходити.
Сніговик: Та я теж не знав, а спробував і якось вийшло. Може, я незвичайний сніговик. Наприклад, сніговик з майбутнього, або сніговик-трансформер, чи, може, в цю ніч просто падав живий сніг?
Микита: Хм, не хочу тебе розчаровувати, але ні сніговиків-трасформерів, ні живого снігу не існує. Дивно все це. Ну добре, вибач, Сніговику, нема коли мені з тобою довго теревенити. Я маю віднести листи Святому Миколаєві якомога швидше, бо мої друзі з будинку не отримають подарунків. Дорога далека, а часу в мене дуже мало.
Сніговик: Зачекай, хлопчику, а можна я піду з тобою? Мені так хочеться подивитись світ. Я колись чув, що він величезний і різноманітний. Я боюсь, що раптом ця магія скінчиться – і я знову стану звичайним сніговиком.
Микита: А ти не боїшся темряви і всіляких там невідомих страшних істот?
Сніговик: Боюсь? І ти це кажеш сніговику, який розмовляє і бігає? Я думаю, що мене швидше злякаються, ніж я когось. Тим паче, якщо раптом побачу когось страшного, то стану на одному місці нерухомо як звичайний сніговик, а ти заховаєшся за мене і ніхто навіть не помітить нашого існування.
Микита: Ну добре, ходімо. До речі, мене Микита звати.
Сніговик: А мене – Сніговик! Приємно познайомитись!
Микита: І мені. Ну йдемо, не відставай! (йдуть)
Сніговик: Мені здається, ми щось забули (шморгає носом).
Микита: Хустинку?
Сніговик: Ні. Щось важливіше.
Микита: Компас?
Сніговик: Близько.
Микита: Цукерку (облизується).
Сніговик: Я взяв (дістає 2 цукерки ,одну дає Микиті). А куди ми йдемо?
Микита: Ну до Миколая, я ж казав.
Сніговик: А де він живе?
Микита: В теплому будиночку.
Сніговик: А де він стоїть?
Микита: Біля озера.
Сніговик: А як дістатись до цього озера?
Микита: Стоп! Я думав, ти знаєш.
Сніговик: Мене зліпили три години тому, моя голова – одна велика сніжка, що я можу знати?
Микита: Як сніговик, який зміг рухатись і говорити, може не знати дороги до Святого Миколая?
(Зустріч з ліхтарями. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» виконує композицію «Ліхтарики». Микита та Сніговик кружляють у танку) .
Сніговик: Клас, а що це таке яскраве і різнокольорове?
Микита: Це ліхтарі, вони вночі освітлюють дорогу і вказують шлях.
Сніговик: Які ж вони чудові, а давай запитаємо у ліхтариків, вони точно мають знати дорогу до Миколая, якщо вони не сплять щоночі, вони його точно мали бачити.
Микита: Агов, Ліхтарики, доброї ночі вам, а не підкажете нам, будь ласка, дороги до будинку Святого Миколая, ми несемо листи від дітей.
Ліхтарик: Доброї ночі! Ми б з радістю допомогли вам, але наше світло не сягає так далеко, ми освічуємо тільки цю ділянку дороги, але, можливо, наші сестри – новорічні ліхтарики – знають, де мешкає Миколай, правда, ми їх вже давненько не бачили, ще з минулого року, якщо зустрінете їх, передавайте привіт від нас, ось вам шматочок нашого світла в дорогу, це подарунок, не заблукайте. Удачі!
Микита: Дякуємо вам, це нам може згодитись.
Сніговик: (намагається співати) Ліхтарики, ліхтарики, зелені, жовті, сині…
Микита: Сніговику, ти можеш трішки помовчати, я намагаюсь зрозуміти, куди йти далі.
Сніговик: Ну можна я хоч мугикати буду.
Микита: Ну мугикай, тільки не відставай, пішли швидше.
Сніговик: (продовжує мугикати пісню) А куди ми йдемо?
Микита: Не знаю, поки прямо.
Сніговик: А це далеко?
Микита: Поки дорога буде прямою.
Сніговик: А потім яка стане?
Микита: Сніговику, не заважай мені, я намагаюсь зосередитись і зрозуміти, як вийти на правильний шлях або знайти когось, хто знає точно, де цей шлях. О, чуєш, вже не далеко до автомобільної траси, там точно когось знайдемо. Пішли.
(звук машин)
Сніговик: Зачекай, але на світлофорі зараз червоне світло, я не дуже знаюся на всіляких там правилах, але знаю точно, що на червоне світло не можна переходити дорогу.
Микита: Нема коли дотримуватись правил, ми поспішаємо.
(Микита намагається вирішити, в який бік йти. Шум машин. Він робить крок. Звук машин, яка гальмує. Сніговик різко відсмикує Микиту назад)
Сніговик: Ну, що я тобі казав? Хух, аж частина чола розтанула через тебе.
Микита: Ой, подумаєш, нічого б не сталось, ти даремно гарячкуєш, я сто разів так робив, і нічого.
Сніговик: Даремно ти так. Хочеш, я розповім тобі одну історію про хлопчика, який був неслухняним і не дотримувався правил, як і ти. Я побачив її, коли стояв біля будинку ще до мого чарівного перевтілення.
Микита: Ну давай.
(Пісня про нечемного хлопця. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» «Я нечемний був у школі»)
Сніговик: Ось так Микито, тож ти задумався б.
Микита: Я так не поводжусь, я набагато чемніший. І взагалі, чому ти мене вчиш, як треба робити? Хто ти взагалі мені такий? Я сам тебе зліпив, а тепер ти будеш мене вчити? Балакучий і приставучий сніговик. Знаєш, що? Я сам піду до Миколая, не треба мені ніяких супутників, тільки час у мене забираєш! Повертайся назад на своє місце, набрид вже.
Сніговик сумно посміхається і йде. Зміна світла, стає темніше, хлопчик йде й бурмоче собі під ніс.
Микита: Подумаєш, розумник знайшовся, та я сам собі командир, хочу – поводжусь чемно, не хочу – буду смітити, розбивати м’ячем скло, смикати дівчат за волосся, говорити погані слова, приносити двійки і перебігати дорогу на червоне світло.
(Гасне світло. З’являються злі духи з ліхтарями)
Духи: Так, бути поганим – це круто!
Микита: А-а-а, це хто?
Духи: Ми – злі духи. Ми любимо казати погані слова, лякати дітей, ставити їм підніжки, це так весело!
Дух 1: Ти так погано повівся, це так сміливо, ти такий незалежний!
Дух 2: Йди з нами, будеш допомагати нам, провокувати інших на темні справи!
Дух 3: Будеш дошкуляти всім разом з нам.
Дух 4: У нас ніхто тебе не буде вчити, ніхто тобі не дорікатиме. Ми не чистимо зуби на ніч, не спимо, коли не хочемо, і не їмо каші на сніданок!
Дух 5: Якщо ти будеш з нами, ніхто не казатиме тобі, що ти щось робиш не так.
Микита: Але я насправді не такий, я просто так це сказав. Мені страшно!
Духи: Не бійся, ми зараз покажемо тобі, як у нас там круто і гаряче!
(Хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» «Злі духи»)
Духи: Ну що, ти з йдеш з нами? Ну ж бо, давай, лише крок.
(У Микиту летить сніжка, виходить Сніговик)
Сніговик: Так, а ваші батьки знають, що ви вночі не спите? (звертається до духів). Десь гуляєте і лякаєте дітей? Ви чистили зуби? А уроки зробили? А, ви ще не вечеряли? Скільки сторінок прочитав за сьогодні? А ти чого без шапки? А твою маму я особисто знаю, завтра піду до неї на чай і розповім, як ти поводишся. А ти взагалі на вигляд хворий, та у тебе ж температура! Ти гарячий! Іди сюди, я дам тобі пігулку, ти ще й без шарфа! Все, швидко по домівках, поки я добрий.
Духи: Так, віддаєш нам хлопця і ми розходимось по-хорошому.
Сніговик: Ай-йя-яй, як ти зі мною розмовляєш? Я пам’ятаю тебе, ти минулого року мене отак виліпив (дає «п’ять»), ходи, обійму!
(Сніговик обіймає одного духа, він крутиться, йому неприємно, Сніговик це розуміє)
Сніговик: А дайте-но я вас всіх обійму, мої хороші, мої миленькі, такі чемні і добрі!
Злі духи викручуються, тануть і зникають. Хлопчик сміється, Сніговик злий, обертається, хлопчик вдає, що кашляє.
Микита: Ну, пішли. Куди нам, сюди?
(Йдуть мовчки)
Сніговик: Я думаю, чогось не вистачає.
Микита: Цукерки? (протягує)
Сніговик: Вибачень (зупиняється).
Микита: Та годі тобі, я ж не навмисне. Просто я самостійний і крутий. Ну вибач мене, будь ласка, я не мав рації, у мене нікого нема, крім тебе, тільки не ображайся на мене, я іноді вчиняю так, ніби я це не я, але я буду намагатись стати кращим. Ти вибачиш мені?
Сніговик: Ти будеш скиглити до світанку, чи, може, ми вже підемо до Святого Миколая?
Микита: Ходімо.
(Хореографічна постановка Народного хореографічного колективу «Оксамит» «Ялинки», кружляють ялинки з хлопчиком і сніговиком)
Ялинка: А куди ви прямуєте?
Сніговик: До будинка Святого Миколая. Не знаєте, як пройти до нього?
Ялинка: Знаємо, так, дівчата? І можливо, підкажемо, тільки спочатку наші загадки відгадайте.
(Загадки. Інтерактив із залом. Загадки читає Ялинка, а із залом спілкується Сніговик )
Загадки:
- Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки) - Він скрізь: у полі і в саду,
А в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду,
Коли вже він не йде.
(Дощ) - Дуже я потрібна всім:
І великим, і малим.
Всіх я розуму навчу,
А сама завжди мовчу.
(Книга) - Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води –
Відразу помирає!
(Вогонь) - Плине він, біжить, минає,
Нам його не вистачає.
Щойно осінь – вже зима,
Ось він був, а вже – нема.
(Час)
Сніговик: Дякуємо вам, що допомогли відгадати загадки ялинок, тепер вони точно вкажуть нам дорогу. Ну то куди нам йти?
Ялинка: Ну, якщо чесно, ми не знаємо дороги. Але знаємо того, хто все на світі знає. О, здається, він як раз сходить.
(НХК «Оксамит», постановка «Місяць по небу ходить» і пісня у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі»)
Місяць: А ви не бачили мою кохану? Зірку. Вона впала сьогодні ввечері, і я без неї дуже сумую. Я не можу спустися на землю по неї, але, якщо б ви мені допомогли її відшукати і повернути, я б освітив вам шлях до Святого Миколая.
Микита: Ну, ми трохи поспішаємо(сніговик штурхає його). Але на це час знайдеться.
Сніговик: Звісно, без проблем, допомагати завжди приємно.
Місяць: Дякую, це для мене дуже важливо.
(Йдуть)
Микита: Навіщо ти змусив мене погодитись шукати зірку, якщо ми не знаємо, який вона має вигляд.
Сніговик: Ти що, як можна сплутати зірку з кимось іншим. Вона ж така срібляста, яскрава, легка, чарівна. Ми її відразу впізнаємо.
(Під ялинкою сидить зірка в старому одязі, замурзана, хлопчик зупиняється, сніговик намагається йти далі і щось мрійливо бурмоче)
Сніговик: Чого ти зупинився? То поспішаєш, то стовбичиш, ходімо.
Микита: Зачекай. Давай підійдемо до цієї дівчинки, може, їй треба наша допомога, вона, мабуть, змерзла…
Микита: Чого тут сидиш? На когось чекаєш? Не холодно тобі тут сидіти в небо дивитись?
Зірка: Не заважай, я на Місяць чекаю.
Микита: О, так ти і є та зірка, що впала з неба?
Зірка: Кажу тобі, не заважай. Я для тебе впала. Твоє бажання виконувала. Хоч зараз облиш мене чи тобі ще щось треба?
Сніговик: Ми прийшли допомогти! Ми можемо спробувати повернути тебе до Місяця, він шукає тебе і дуже сумує, але якщо ти будеш так поводитись, у нас нічого не вийде.
Зірка: Для того, щоб повернути зірку, що впала на небо, потрібно мати величезну мужність, терпеливість, по-справжньому вірити у дива….
Сніговик: Перш за все ти маєш повірити в нас. Так, і взагалі менше слів – більше діла, що конкретно ми маємо зробити?
(Танець «Зірки» у виконанні Колективу сучасної та класичної хореографії «Славія». Після танцю Зірка зникає і сяє на небі )
Зірка і Місяць: Дякуємо вам за допомогу! Йдіть, і нічого не бійтеся, дорога сама з’являтиметься під вашими ногами.
(Сніговик і хлопчик йдуть)
Сніговик: Микито, а тобі не здається, що стало холодніше? Навіть я вже на бурульку скоро перетворюсь.
Микита: Так, неймовірно холодно, аж до кісток пробирає.
Сніговик: Я в таких випадках завжди згадую щось приємне, від чого стає тепліше. Наприклад, казки про якісь спекотні країни. Ти знаєш такі?
Микита: Ну так, одну знаю. Вона моя найулюбленіша – про Аладіна. Хочеш розповім?
Сніговик. Звісно, хочу!
(Композиція «Аладдін» у виконанні циркової студії «Вальсет»).
Сніговик: Крута казка. Ще знаєш якісь?
Микита: Зачекай, дорога, яку нам освітлював місяць, скінчилась. Це значить…
Сніговик: Подивись-подивись, що там таке світиться?
(НХК «Оксамит». Хореографічна постановка «Ангели, які зійшли з небес». Етюд ангелів з подарунками та мильними бульбашками. Сніговик і Микита загралися)
Сніговик: А чий це будиночок?
Микита: Так це ж і є будинок Святого Миколая, я його на листівках бачив. Ми прийшли!
Сніговик: Ура!
(Починають бігати, кидатись сніжками, гратися. Виходить Святий Миколай)
Святий Миколай: Що тут за шум?
Сніговик: Не заважайте, ми пускаємо мильні бульбашки!
Микита: Сніговику, це Святий Миколай! Добрий вечір, а ми просто трохи в мильні бульбашки загрались, а взагалі-то ми у серйозній справі до вас. Діти з нашого будинку написали вам листи, але наша вихователька забула їх відіслати. І я подумав, що без них ви не дізнаєтесь про наше існування, а мої друзі так чекають на подарунки цієї ночі. Ось, візьміть, будь ласка (віддає листи).
Святий Миколай: О, а я ніяк не міг зрозуміти, у чому я помилився. У мене залишились зайві подарунки, і я не міг зрозуміти, для кого вони. Адже у всіх інших дітей я вже побував. Не хвилюйтесь, всі отримають подарунки. Зачекайте, а ви що самі вночі пройшли такий довгий шлях заради своїх друзів?
Микита: Так, це ж для нас завжди найочікуваніша ніч року, я спочатку звісно трохи сумнівався, йти чи ні в таку холоднечу і темряву. Але коли знайшов Сніговика, стало не так страшно.
Святий Миколай: Так, справжня дружня підтримка завжди додає сил і впевненості для нових звершень і допомагає долати страх. Ну що ж, твій вчинок, Микито, надзвичайно порадував мене. До кінця ночі ти можеш загадати будь-яке бажання, і воно обов’язково здійсниться .Тобі достатньо буде лише написати його на папері і відпустити за вітром. Ой, я бачу ти зовсім змерз, мої помічники – янголи – віднесуть вас додому. Гарних свят! Не втрачайте віру в дива ніколи.
Сніговик: Ух ти! Ми полетимо-о!
Микита: Зачекайте, Святий Миколаю, у мене останнє запитання. А як ви встигаєте завітати до всіх дітей світу за одну ніч?
Святий Миколай: Звісно, усіх я облетіти не встигаю, але часто передаю дарунки дітям своїми помічниками-янголами. Бачиш, скільки їх у мене.
Сніговик: Я так і думав!
Микита: Дякуємо вам за все! До побачення!
Святий Миколай: До побачення, тримайтеся міцніше!
(Пісня «Бажання» у виконанні вихованців Студії естрадного співу «Акварелі». Всі діти розпаковують подарунки, радіють. Хлопчик і Сніговик задоволено за ними спостерігають. Наприкінці пісні хлопчик біжить до своєї шкарпетки і нічого не знаходить)
Микита: Хм, а у мене немає жодного подарунка, навіть однієї цукерочки.
Сніговик: От в тебе коротка пам’ять. Святий Миколай подарував тобі здійснення одного будь-якого бажання. Ти можеш побажати, щоб в тебе було мільйон цукерок.
Микита: Точно! Ой, Сніговику, щоб я без тебе робив. Так що ж мені побажати? Може, акулу на радіокеруванні (дивиться на Сніговика, той хитає головою)? Добре. Може, тоді конструктор?
Сніговик: У тебе є можливість здійснити будь-яке бажання, і ти хочеш попросити конструктор? Так, помилявся я щодо тебе. Ти що, зовсім маленький хлопчик? Подумай! Чого ти хочеш насправді?
Микита: Я хочу, щоб у мене був величезний будинок і ти б жив зі мною, ми з тобою щодня грались в різні ігри і їли пиріжки з вишнями. А ще… (у цей час Сніговик починає танути, йому стає погано)
Сніговик: Ой, щось мені не добре, здається, я тану…
Микита: Швидше, хто небудь, допоможіть мені відвести його на вулицю.
(Діти допомагають відвести Сніговика на вулицю на те місце, де він був, хлопчик намагається зі снігу доліпити його, дуже переймається)
Сніговик: Дякую, Микито, мені вже краще. До кінця ночі лишилось 15 хвилин, тобі треба загадати своє бажання. Швидше, шкода, що я не зможу бути з тобою в твоєму будинку. Але нашу нічну пригоду я не забуду ніколи. Дякую тобі! (Сніговик починає ставати твердим). О, здається, я знову потроху перетворююсь на звичайного сніговика.
Микита: Ні! (Хлопчик хапає папір та ручку і пише бажання, читаючи вголос) «Святий Миколаю! Зроби, будь ласка, так, щоб мій друг Сніговик завжди був зі мною поруч і ніколи не розтанув, будь ласка, швидше, прошу тебе. Це моє найбільше бажання».
(Зміна світла і музики. Сніговик стає таким, як і раніше. Підбігає до хлопчика. Вони обіймаються, радіють)
Сніговик: Навіщо ти витратив на мене своє єдине бажання? Ти б міг таке загадати!
Микита: Ти – мій єдиний друг, і це мій найкращий подарунок в житті!
Сніговик: Я такий радий, що ми завжди зможемо бути поруч. Але в тебе навіть цукерки не лишилось.
(Діти починають сходитись і віддавати по трохи своїх цукерок).
Фінал. Пісня «На вушко» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі». Усі виходять з Миколаєм і пускають листи.
Автор: Музиченко Катерина Володимирівна
