Сценарій свята першого дзвоника
« Двері у світ знань, або таємниця золотого ключика»
Ведучий 1:
Тепла осінь – як весна,
Далечінь така ясна.
В золотім серпанку поле.
Зріє жито молоде,
Дружно з квітами до школи
Знову молодість іде
Ведучий 2:
Вересень немов учитель,
Двері школи відчинив,
Школярів дзвінком врочистим
До навчання запросив
Ведучий 1:
Здрастуй гімназія, здрастуй, рідна!
Здрастуй, любий клас!
В першовересень привітно
Ти стрічаєш нас!
Ведучий 2:
Пахнуть фарбою класи просторі
Ой, як хочеться вже до книжок!
Ми від степу і синього моря
Всі злетілись на перший урок!
ПІСНЯ __________________________________________________
ВЕДУЧИЙ 1 – Дорогі учні, шановні батьки, гості, колеги! Ми раді вітати вас на нашому казковому подвір’ї. Тим більше, що привід нашого зібрання неабиякої важливості – Свято знань.
ВЕДУЧИЙ 2 – Ми на порозі нового навчального року, на порозі в захоплюючу Країну Знань. І скільки б ви не крутили глобус, ви не знайдете цю країну на жодній географічній карті, бо країна ця незвичайна, казкова і знаходиться на материку – «Школярія».
ВЕДУЧИЙ 1 – Для когось цей навчальний рік буде останнім і вирішальним, він покладе межу між дитинством, шкільними роками і дорослим життям. А для когось Свято першого дзвоника буде справді першим в гімназії. . Перший дзвоник, який покличе на перший урок, і вчителька, яка поведе у Країну Знань. Усе це буде першим для наших юних школярів, для наших 5-тикласників.
ВЕДУЧИЙ 2 – Тож давайте гучними оплесками зустрінемо наших нових друзів 5-тикласників, яких сьогодні мами й тата передадуть класному керівнику ______________.
Під музику батьки заводять 5-тикласників.
Мама. Шановні педагоги, шановна ___________! Ми передаємо вам наших дітей з надією, що ви засієте їх голівки зернами знань, навчите мудрості і доброти, виховаєте справжніми людьми.
Класний керівник. Будьте певні, ваші діти в надійних руках, адже педагоги гімназії в кожного учня вкладають часточку своєї душі.
Вчителька
Я беру твою руку, дитино маленька,
Щиро, бережно й ніжно в долоні свої.
Поведу через казку, не бійся, рідненька,
В незвідані далі, далекі краї.
Будем разом усюди ми там мандрувати,
Перешкоди долати ми будем щодень,
Я навчу тебе мислити і рахувати,
Читати, й писати, співати пісень.
Тож давай свою руку, і я обіцяю,
Станем друзями всі ми на довгі роки.
Ти полюбиш гімназію й клас свій, я знаю
Спозаранку ітимеш сюди залюбки.
Ведучий 2:
Радість зустрічі, сміх і розмови –
Скільки спогадів зараз у нас!
Нам пора до навчання вже знову
За знанням вирушати вже час!
Ведучий 1: Урочиста лінійка, присвячена початку нового навчального року, оголошується відкритою!
Право підняти Прапор України надається кращим учням 11-х класів
______________________________________________________________________________
Звучить Гімн України
ВЕДУЧИЙ 2 – Україно, про тебе всі наші думки,
Наші мрії й надії крилаті.
Знов у вересні ми відкриваєм книжки,
Щоб в науки світи поринати.
ВЕДУЧИЙ 1 – До тебе, Україно,
Наша нездоланная мати,
Струна моя перша озветься
І буде вона урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
ПІСНЯ __________________________________________________
ВЕДУЧИЙ 2 – От бачите,
які ми – молодці!
Добра слава
про нашу гімназію
розлетілась
в усі кінці!
ВЕДУЧИЙ 1 – Тому, напевне,
Шановні гості
Прийшли сьогодні
Нас привітати –
Із вересневим,
Добрим і щирим,
Веселим, славним
Чудовим святом!
ВЕДУЧИЙ 1 – На нашому святі присутні гості :____________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ведучий 2. Країна Знань – казкова країна! А це – Сова, символ мудрості і знань.
Музика, заходять герої казки «Золотий ключик».
Ляльки: Зачекайте! Зачекайте! А нас забули!
Ведучий: Що ви! Без вас не починаємо. Хочу представити нашому поважному зібранню Мальвіну, Пьєро, Артемона!
Ляльки (кланяються): Добрий день!
Сова: Але чому я не бачу серед вас Буратіно ? Куди подівся наш знаменитий 5-тикласник? У нього сьогодні такий день, а він запізнюється. І ви запізнились…
Пьєро: На жаль, він не запізнюється…
Мальвіна: О, жах Він зник!
Артемон: Вау, пропав!
Ведучий: Як зник? Він попав в біду? Що ж ви скиглите, можете хоч щось пояснити?
Пьєро: О, горе! Ми втікли від Карабаса-Барабаса!
Мальвіна: Ми дуже хотіли навчатись в гімназії…
Артемон: Ав! Дуже хотіли!
Пьєро: І тут Буратіно раптово зник!
Мальвіна: О, жах!
Артемон ( затуляючи вуха): Кошмар!
Сова: Боже мій! Дитина зникла! Всі на пошуки дитини! (Вибігає).
Пьєро: Але найжахливіше те, що Карабас переслідує нас !
Голос Карабаса
Голос: Іменем тарабарського короля! Де мої ляльки? Негайно поверніть їх сюди!
Ляльки: Це страшний Карабас – Барабас! Врятуйте нас , заховайте!
Ведучий: Швидко сюди! Не бійтесь.
Заходять Карабас і Дуремар (підставляє Карабасу стілець).
Карабас: Ага! Ось ви де! Негідники! Паршивці! Я покажу вам, як у мене красти ляльок!
Ведучий: Дозвольте, це – неподобство! Прийшли до нас на свято, висловлюєтесь такими словами при дітях, не привітались, не представилися…
Карабас: А ти кто такий?
Ведучий: Попрошу звертатись до мене на ви.
Карабас: Чому на ви? Я ж до тебе звертаюсь.
Ведучий: Так заведено у культурних людей…
Карабас: Що це ти мене повчаєш? Учитель, знайшовся…
Ведучий: Ага, вчитель. А ось ви до цього часу не представилися.
Карабас Вчитель! (Ляскає Дуремара) Заснув, чи, що? Відрекомендуй мене (Вилазить на стілець).
Дуремар: Його високість придворний доктор лялькових наук Карабас-Барабас! Поаплодуємо! (Плеще в долоні).
Карабас: Дуремар! Вчитель, чуєш: доктор! Це тобі не ляльками гратись. Під моїм керівництвом ціла академія ! А у вас, що тут, цирк? Поверніть мені ляльок і розходьтеся по домівках! А не то я вас! У-ух!!!
Ведучий: Припиніть безлад! У нас сьогодні свято – початок нового навчального року в гімназії, а ви заважаєте!
Карабас: В гімназії? Цікаво і що це у вас за гімназія така?
Ведучий: Гімназія селища Братське.
Карабас: Ага. Не зрозумів. Це ви дітей без ременя і батога навчаєте? Як таке можливо? Де директор?
Ведучий: Вам потрібен директор? Будь-ласка, я саме хотів надати їй слово.
Карабас: Жінка — директор?
Ведучий: Так, наш керівник!
Карабас: Жінка — директор? Неможливо! Все, замовкаю! Прошу!
Ведучий 2:
Сьогодні сонечко сія
Так ніжно, веселково
І знову нас благословля
Директорове слово!
Дорогі друзі! Вас вітає директор гімназії Н.М. Коваль!
Виступ директора
Ведучий 2: Чи ж може дитина прожити без школи?
Ведучий 1:
Не зможе нізащо!
Не зможе ніколи!
Ведучий 2:
Бо школа – це пісня!
Це мамина ласка!
Ведучий 1:
Це – наше дитинство!
І радість, і казка!
Худ. номер__________________________________________________________
Ведучий 2:
Зібралася знову вся наша родина,
Бо ж звикли ми разом всі свята стрічать.
І радісно нам в цю врочисту годину
Хороших і щирих гостей привітать!
Ведучий 1: Слово надається ( почесний гість)…
Виступи гостей
Ведучий 2:
Навчання, здрастуй!
Здрастуй, школо!
Дзвенять пісні і сміх навколо!
Нам гімназія двері розчиняє
І радісно усіх вітає!
Худ. номер__________________________________________________________
Ведущий: Так що як бачите, панове, в нас є і директор, і вчителі, і старші вчителі, і вчителі-методисти.
Карабас: А я — проти! Не може жінка бути директором! Жінка не здатна заставити дитину навчатись! А науку їм потрібно вдовбувати, щоб толк був.
Дуремар: Ой, а я знаю такий анекдот: привів раз батько свого сина навчатись; пройшов рік, батько приходить і питає вчителя: «Ну що, вийде змого сина толк?» А той відповідає: «Та ні, знаєте, толк вже весь вийшов, одна безтолковість залишилась.» Га-га-га! (Сміється).
Карабас: Дуремар! Я хіба про це ? Я казав про виховання. Подивіться на цих дітей. Які ж це діти? Це ж ледацюги і лоботряси! Знаю я, що у вас в голові: улюблена справа — скло розбити, побитися, синяк під око поставити. Подивіться, що з них виросте. Ось ти, ходи сюди: стояти, струнко, мовчати, кругом, стати в шеренгу! Бачили? Ні, без ременя і батога тут не обійтись. Питання: хто має бути директором? Відповідь: я, я ця людина! Мене так батько вчив і дід теж лупив як сидорову козу, тому з мене людина вийшла!
Ведучий: Воно й видно, що вийшла і забула повернутись! Тому й ляльки від вас повтікали. А до нас в гімназію щороку приходять нові хороші дітки, а наші випускники завжди перші і найкращі.
ВЕДУЧИЙ 2 – Пропоную не гаяти часу
І першим надати слово
Учням одинадцятого класу.
ВЕДУЧИЙ 1 – Так-так! Нашим випускникам!
Не залишимо їх без уваги..
Надамо ми їм першим слово,
Віддамо данину поваги!
(виходять одинадцятикласники)
Випускник 1
Ця зустріч нового навчального року
В гімназії для нас остання…
За рік нас чекає важке і нелегке
Із нею розставання…
Випускник 2.
3 усмішкою згадую той час,
І не забуду у житті ніколи,
Як мене, маленьку, в перший клас
Мама з татом привели до школи.
Я так само, як і ці малі,
Іграшки у ранець пакувала.
Школа — краще місце на землі!
Тільки я тоді про це не знала…
Випускник 3
Ми не кажемо ще «Прощавай, рідна гімназіє!»,
«Здрастуй , гімназіє!» ми будем казати не раз!
Сумно трохи стає, що сюди вже ніколи
Ми не прийдемо учнями в рідний наш клас.
Випускник 4
Але поки що ми — твої учні, рідненька.
Галасливі, задиристі -усі, які є!
Ти для нас найрідніша і добра, як ненька.
Ми ніколи не зрадимо ім’я твоє.
Випускник 5
В нас попереду фініш і різні дороги,
І до дня випускного напружені дні.
Сміх і радість чекає, невдачі, й тривоги,
Нас чекають також перемоги ясні.
Випускник 6
Тож берімось за працю у світлу годину.
Ми дитинства завершуєм радісний біг.
Десь чекають вершини на кожну людину,
Коли ми переступимо рідний поріг.
Випускник 7
Вересень панує вже довкола,
Наче той художник-чарівник.
Добрий день, моя найкраща школо!
Це для нас — останній в школі рік!
Худ. номер__________________________________________________________
Випускник 8
Що можна ще сказати?
Що можна ще додати?
Вчитись постараємось
І чесно, і сумлінно.
Інакше нам не можна,
Бо підростає зміна.
Випускник 9
Вони хоч і маленькі діти,
Зате – бідові он які!
Та ви самі на них погляньте!
Ну, покажіться, п’ятачки!
(виходять першокласники, розказують вірші)
1 – Таке велике сьогодні свято!
Радіють мами, бабусі й тата.
Бо сьогодні перший раз
Зустрічає гімназія нас!
2 – Ціле літо я чекала,
Їла кашу, підростала,
Щоб портфель не був великий
Й не спадали черевики.
3– Будем вчитись залюбки,
Берегти свої книжки.
Обіцяємо це вам –
І батькам, і вчителям.
4– Тож радійте всі навколо,
Привітайте щиро нас.
Здрастуй, наша рідна школо,
Ми прийшли у п’ятий клас!
Худ. номер__________________________________________________________
5 – Я вже знаю вчительку свою,
І її ні трішки не боюсь.
В неї очі лагідні, привітні
Ніби сонечко серед хмарок блакитних.
6- Наша нова вчителько, будьте нам як ненька!
Ви на нас не сердьтеся, ми ж іще маленькі.
Будьте ви терплячою й доброю незмінно,
Будемо вам вірити, вчитись на “відмінно”.
7- Нашій новій вчительці
Хочемо сказати:
“Ми вам добрий настрій
Не будемо псувати.”
6- Білі в нас сорочки,
І нові костюми.
Ми такі поважні,
Як депутати в Думі!
7– Старший брат мені казав:
В гімназії важкувато.
Та мене він не злякав,
Вчитимусь завзято.
8- Але ми йдемо сміливо,
Гімназіє, скоріше нас приймай!
Хтось із нас колись, можливо,
Ще прославить рідний край!
9- Треба бути школяру
Мудрим неодмінно.
І навчатись треба нам
Тільки на «відмінно»!
10- Погляньте, яка я щаслива,
Здається, що виросли крила.
Я ж буду наукам усяким навчатись,
Про всячину всяку щодня дізнаватись.
11- Як хочеться, щоб почався вже урок,
Щоб зробить назустріч сонцю перший крок,
Щоб скриню знань уже скоріш відкрити
І таємниці всі навкруг розкрити.
(танець «Школярі-школярики»)
Випускник 10
Шановні 5-тикласники, ми вас вітаємо.
Терпіння й працездатності бажаємо.
Бо ви вступаєте без страху і жалю
У нашу дружню гімназійну сім’ю.
Випускник 11
Хай тести й заліки вас, друзі, не лякають.
Нехай Ключ від знань вам всім допомагає.
І хай іде від вас по всій землі
Вогонь, що запалили вчителі.
Випускник 12
Любіть свій край, такий цікавий і красивий! Цінуйте те, що вже живе віки, І намагайтесь після себе залишити, Лише приємні спогади й сліди! Випускник 13 Було це, здається, ще вчора, Як вперше зустріли ви нас, Сміливо ви глянули в світ неозорий І нас повели в перший клас.
Випускник 14
Крізь далеч років непомітно В науку вказали ви путь, Завжди посміхалися щиро й привітно, Нам посмішку цю не забуть.
Випускник 15
Дорогі наші вчителі! Хай вам зорі сяють золоті, Хай вам доля щастя принесе. І Господь хай всіх вас береже.
Випускник 16
Сьогодні в нас свято,
У кожного квіти,
Бо ж на свято всі з квітами завжди ідуть.
Вчителям нашим рідним
Даруймо їм , квіти,
Бо вони своє серце для нас віддають!
Вручають квіти вчителям
Пісня про вчителів __________________________________________________
Випускник 17
Шановні гості і батьки, і друзі!
Чутливі, мудрі наші вчителі!
Ми обіцяємо вам, що в цьому році
Ми будемо такими, як завжди!
Випускник 18
Нам привели сюди на зміну
Маленьких учнів в 5-тий клас.
Учіться, любі, на «відмінно»,
Ростіть, мужнійте, в добрий час!
Випускник 19
А ми останній рік ідемо,
До школи топчемо стежки,
І теж мужніємо, ростемо,
Сюди ідемо залюбки.
Випускник 20
Бо тут навчилися дружити.
Пізнали, де добро і зло.
У школі ми вчимося жити,
Усім нам дуже повезло…
Випускник 21
Що в нас такі хороші люди.
Найкращі в світі вчителі!
І вам тут, діти, добре буде,
Це краще місце на Землі!
Вальс 11-тикласників
Карабас: Нічого, ці ляльки до мене ще повернуться! Ось тоді я їм всиплю по перше число!
Ведучий: Не повернуться. Та ми їх вам і не віддамо, правда діти? Тому, що ви бридкий і злобний!
Карабас: Та який же я злобний? Що ви! Я — добрий … Дуремар! (ляскає Дуремара).
Дуремар: Ваша Високість, ви — добрійшої душі людина!
Карабас: Чули? А крім того я ще й сирота нещасний! А ще, один негідник по імені Буратіно, мені бороду відрізав. Ви подивіться на що перетворилась моя борода!
Сова (забігає): Буратіно не пробігав? (вибігає)
Ведучий: А, дійсно, де Буратіно?
Дуремар (сміється): Я його на болото завів, до Тортілли!
Карабас: (тихо)Ти що! У неї ж ключик від таємних дверей! А ну, швидко за ним, щоб ключ зараз же був у мене! (голосно) Заблудився Буратіно, в болоті загруз. Збився з дороги. Але я відправив по нього Дуремара! Про що це я? А, так! Сирітка я і крім ляльок в мене нікого не залишилось! Йдіть до мене, я ж люблю вас, як рідних дітей!
Ведучий: Не йдіть він вас дурить! Діти рідними бувають тільки для батьків. Зараз вони самі скажуть.
Слово від батьків наших 5-тикласників надається
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Батьки вручають коровай директору
Аліса: Ой, дурненький цей Буратіно!
Базиліо: Ой, дурненький цей Буратіно!
Аліса: Плакали його грошики!
Базиліо: Гіркими сльозами!
Аліса: Базиліо, подивись як мило: вони всі прийшли навчатись!
Базиліо: Та кому потрібне це навчання!
Аліса: Я теж навчалась в школі! Подивіться до чого мене школа довела! Я кульгаю!
Базиліо: А я осліп від читання! Подайте бідному сліпому коту Базиліо на харчування! (Алісі)Подайте інваліду!
Аліса: Ні, не подам. Та в мене й грошей нема.
Базиліо: Як нема? А п’ять золотих?
Аліса: Які?
Базиліо: Як, які? Ми ж їх чесно вкрали !
Аліса: Прибери лапи, нема в мене ніяких золотих.
Базиліо: Аліса, ти думаєш, як я сліпий то не бачу, щоці гроші в тебе в руці?
Аліса: Де? (Показує руку).
Базиліо (кричить): В іншій!!!
Аліса: Ой, правда, а я й не помітила!
Базиліо: Прекрасно: вона не помітила! Давай ділитись!
Аліса: Відчепись! Ну, добре! Але п’ять на два не ділиться?
Базиліо : Не ділиться.
Мальвіна: Ділиться, але цьому потрібно навчитись.
Базиліо : Де?
Мальвіна: Як де в гімназії !
Базиліо: Послухайте, а старого сліпого кота там діленню можуть навчити?
Мальвіна: І не тільки діленню! А й багатьом іншим наукам!
Базиліо: Ех! Беріть мене в гімназію! А я вас навчу в карти грати!
Ведучий: Е-е, ні, це вже без нас! Зараз мене хвилює, куди подівся Буратіно? Без нього ми не можемо продовжувати свято!
Карабас: Та навіщо нам цей хлопчисько?
Ведучий: Тільки він може відкрити нам одну таємницю…
Карабас: Та знаю я цю таємницю. Є таке полотно, де намальоване вогнище. Ось і все.
Ведучий: Можливо я не тато Карло, але можу сказати, що полотно — тут!
Зриває завісу, під нею полотно з вогнищем.
Карабас: То й що! Ви не знаєте головного!
Ведучий: Знаємо! Там, за полотном — двері! Вони ведуть в світ знань, а знання – це сила і хто володіє цією силою може зробити все!
Карабас: Ага! Ще б тільки знайти ключик від дверей.
Забігає Буратіно
Буратіно: Ось він! Ось золотий ключик! Бачив! Але він не потрібен! Я зрозумів! Щоб відкрити двері в світ знань не потрібен ключ! Ці двері відчинені завжди!
Всі: А, що ж тоді потрібно?
Буратіно: Друзі, ця таємниця відома всім! Потрібне тільки бажання НАВЧАТИСЯ!
Сова : Ну, тоді вперед!
Буратіно: За мною!!!
Біжить і зриває полотно з дверей школи.
Ведучий 2: Залишається тільки подати сигнал до початку нового навчального року.
Ведучий 1: Право дати перший дзвоник надається учениці 5-го класу
______________________________________________ та учню 11 класу
______________________________________________ .
5-тикласниця
Допоки в серці пломінь не стуха.
І школа радо двері відчиняє
Веселий галас першого дзвінка
Моїй землі надію провіщає.
11- тикласник
Мій перший дзвоник – як душа моя,
Весь світ собі до серця пригортає!
І разом з ним співа уся земля!
І вся земля мене із ним вітає!
Дають перший дзвінок
Директор. Дорогі діти! Сьогодні я хочу передати вам цей факел, який буде освітлювати ваш шлях 7 років. Крокуючи стежками – класами ви пізнаєте чудовий світ знань. Він відкриє вам всесвіт, подарує любов, духовну наснагу, творчу уяву й пошук. Бажаю вам бути завжди здоровими, щирими, добрими. Нехай батьки й учителі гордяться вами й вашими вчинками!
Організатор. За гімназійною традицією 5-тикласники отримають подарунки від 11 класу і першими зайдуть на урок у супроводі найстарших гімназистів – 11 класу. Вітаємо оплесками !
Ведучий 1:
Благослови нас, добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати,
Хай ваша ласка допоможе
Щасливо рік шкільний почати!
Ведучий 2: Урочиста лінійка, присвячена початку нового навчального року оголошується закритою.
Автор: Одинська Valentina Валентина Іванівна
