За двома зайцями» по-новому!
Звучить музика. Виходять ведучі.
Ведучий 1: Шановні батьки! Вчителі! Гості!
Ось і настав цей день –
День літній, прощальний.
Найпам’ятніший він
І трішечки печальний!
Ведучий 2: Сьогодні у нас особливе свято, якого немає в жодному календарі, але про нього всі знають, його завжди чекають. У цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум розставання і радість зустрічі з майбутнім.
Ведучий 1: Напевно, в цій залі сьогодні не знайдеться жодної дорослої людини, яка б не хвилювалася. І це зрозуміло, адже кожен із вас пережив такі хвилини прощання зі шкільним життям.
Ведучий 2: Але перед тим маємо згадати невеличку історію, яка
сталася нещодавно – 2 роки тому по вул._____________
міста______________________________________
Ведучий 1: Отже, ми здійснимо мандрівку у минуле!!!
Ведучий 2: Нехай старики згадують, а молоді намотують на вуса!
Ведучий 1: Дорога на вул. ______________ пролягає через базарчик на
П’ятачку, куди й направляється зі своїми друзями
Голохвостий –герой нашої історії.
( Під музику виходить Голохвостий і компанія, проходить по рядах до сцени.)
Ведучий 2: Здрастуйте, Свириде Петровичу, а ми вас оце
згадували…
Голохвостий: (кланяється згорда). Меня таки вездє споминають:
значить, моя парсона у шику! меня по всєх усюдах первим хвисоном принімають; а почому? Потому, што я умєю, как соблюсти свой тип, по‑благородньому говорить понімаю! Бонджур, ліцею! Моє почтеньє всем вам!
Ведучий 1: А яке убрання на вас, Свириде Петровичу, — чудо! Певно, дороге!
Голохвастов: Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття — лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.
Ведучий 2: (до других). А по уму виряджають!
Голохвастов: Уж больно завумні ви! Ну да ладно! Проні Прокопівни не зустрічали?! Дело до неї на півмільйона!!! Не бачу її! Йду шукать! Єто же очень і очень!!! (йде за сцену)
Ведучий 1: Ну що ж історія нам зрозуміла. Проня вчиться у
Педагогічному ліцеї і сьогодні разом з ліцеїстами
отримає найвідповідальніший документ у своєму
житті –атестат!
Ведучий 2: Дорослими в же стали ваші діти,
Їх повноліття час настав!
Запросимо випускників востаннє
Зайти у цей знайомий зал!
(під музику Проня заводить до зали випускників)
Ведучий 1: Урочистий вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну середню освіту випускникам ________ н. р. оголошено відкритим.
(Звучить Гімн України)
Ведучий 2: Так швидко минуло шкільне дитинство. Ми дивимося на своїх товаришів, що сидять у залі. Які ми дорослі. Мужні юнаки, чарівні дівчата.
Ведучий 1: Сьогодні, дивлячись на нас, навіть важко уявити, що декілька років тому ми бігали на перервах по коридорах, смикали за коси дівчат, підкладали чорнильні бомби.
Ведучий 2: Яке було веселе життя, не треба було думати про іспити, вибір професії і вступ до університету.
(художній номер)
Ведучий 1: Очікуванням кожне слово б’ється,
Надії вогник у очах не згас…
Директорові слово надається,
Директор ліцею привітає вас.
Ведучий 2: Послухаємо вітальну промову директора __________________ ліцею ________________________________________!
(Виступ директора)
(в кінці промови виходить Проня і зашпортується за директора;
Або директор викликає Проню і починає вчити, як поводитися з учнями. Проня наступає на ногу директору, виникає сутичка)
Директор: Тумба! Як можна бути такою неуважною!Кошенсаль!
Проня: Сама тумба! Теж мені «Міс Увага!»
Директор: Яке нахабство! І хто ж тебе тільки навчив так з дорослими розмовляти?! Забирайся геть! І щоб без батьків не поверталась!
(Проня, погрожуючи йде зі сцени)
Ведучий 1: Досить часто нам доводилось звертатися за порадою батьків, які, можливо, червоніли за нас у кабінеті директора. А в деяких душа раділа від наших успіхів. І незалежно від обставин. Вони завжди нас ЛЮБИЛИ!
Ведучий 2: В житті ще буде іспитів багато –
Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ж ви зажурились, мамо й тату?
Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
Це ми сьогодні розправляєм крила;
Щоб полетіти у майбутній день.
Ми стрінем там “червонії вітрила”
І заспіваєм ще своїх пісень.
Ведучий 1: І ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний батько, весело всміхнися,
Ми ще повернем славу козаків.
Можна у світі чимало зробити,
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі…
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами –
“В світі усе починається з мами!”
Ведучий 2: Рідна матусю! В далеку дорогу
Діти твої вирушають сьогодні.
Дай нам на щастя свою настанову,
Усмішки сяйво і теплі долоні!
Ведучий 1: Слово для привітання надається мамі ліцеїста 11_____класу ______________________________________________________________
(Виступ мами)
(художній номер)
Виходять на сцену Голохвостий й директор.
Голохвостий: Мадам,Анжело! Я так довго мріяв улаштуватися на роботу у ліцей учителем! Ведь учитель –єто не што есть кто – єто же ЧЕЛОВЕК!
Директор: Ну просто так вчителями не стають, хоча б треба вивчитися, пройти неабияку практику.
Голохвостий: У меня дельне прєдложениє: у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсі, потому — образованний чоловєк! Ви ж знаєте Проньку!Треба сьогодня на нейо рішительно налягти. Здається, я єй пондравился… Ну, да кому я не пондравлюсь? А вот, штоби Проні не випустить з рук, то необходимо. Багата: який дом, сад! А лавка, а дєнєг по скринях! Одна надія на її придане – 94 атестата, які вам дуже потрібні!
Директор: А чи захоче вона вас?
Голохвостий: Захоче!
Директор: А чи сподобаєтесь ви їй?
Голохвостий: А кому ж я не сподобаюсь? Ось, дівіться! Честь імею рекомендовать себя- Свірід Петрович Голохвостий, собственной персоной. .Мамзель. Бонжур. Лякелесон Ашиприну Песиль три Пардон. Ну не рвіть моє серце. У моїх грудях – везувій, так і клекотить. Рішайте судьбу мою нещасною, прошу вас вашу руку і серце!
Повірте !94 атестата будуть ваші!
Директор: Клюгелє! МОЛОДЕЦЬ! Пиши вексель: атестати – за роботу, і щоб духу твого не було, поки не принесеш атестати, а тепер йди геть, бо сюди поспішають класні керівники!
(йдуть зі сцени)
Ведучий 2: Кожен з нас до того звик,
Що наш класний керівник
Завжди поруч, завжди з нами
Як без нього далі бути?
Ведучий 1: Навіть важко всім збагнути.
Хто похвалить, хто посварить,
Хто заступиться, не зрадить?
Ведучий 2: І в поїздці, і в поході,
Чи в кіно, чи на природі
Не розлучний завжди з нами,
Наче з дочками й синами.
Ведучий 1: Вам слово, дорогі наші класні керівники!
(слово кл.керівників; виходить Проня проводить невеличкий конкурс з класними керівникам)
Випускник 1: Хороших слів сказали ви немало.
Ще більше добрих справ зробили ви,
Ви нам свою любов подарували,
Ми стали вам мов рідними дітьми.
Випускник 2: А ми… Ми вам нелегко діставались,
Тікали із уроків, пустували,
Що сили, що потратили на нас,
Дозвольте зараз вам компенсувать.
(Виходять два учнів із горщиком каші).
Щоб себе ви з кожним днем
Почували краще,
В подарунок вам плаєм
У горщиках кашу.
З вами нам було не мед, –
Хто з дітей не ледар?
Тож до каші додаєм
Цілу ложку меду.
А щоб ви усе ж за нами
Сумували трохи,
Тож в кашу ми поклали
Ще й пів ложки дьогтю.
Щирим серцем в знак любові
Ще додати мушу:
Оці пряники медові
Засолодять душу.
(Вручають горщики з пряниками і квіти).
(художній номер)
Ведучий 2: Поки триває наше свято Проня даремно свого часу не витрачала. Ніяких батьків до ліцею приводити не збиралась та і не сумувала: зі своїми друзями вирішила влаштувати прощальний вальс.
Ведучий 1: Вальсу музика ллється чудова,
І наповнився щастям зал –
Перший раз, як Наташа Ростова,
Ви сьогодні прийшли на цей бал.
Хай спаковані вже чемодани,
Хай вчувається поїзда стук:
Лунає вальс на вокзалі прощання –
Вальс надії і вальс розлук.
До вальсу запрошуються випускники – 20___!
(Проня танцює разом зі всіма, в кінці танцю підходить Голохвастов)
Голохвастов: Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!
Проня: Мерси, мусью!
Голохвастов: Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.
Проня: Мені здається, що ми десь стрічались
Голохвастов: Нічаво нєту вдивительного — міня знаєт увесь Тернопіль чисто.
Проня: Невже?
Голохвастов: Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?
Проня: Што ви, я не куру!
Голохвастов: Чим же мінє баришню прекрасну поштувати? Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).
Проня: (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…
Голохвастов: . Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!
Проня: Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в ліцеї все науки проізошла.
Голохвастов: Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, — без мила голите.
Проня: Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!
Голохвастов: А гуляти любите?
Проня: удньом так я люблю гулять у ліцейному саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа про любов читати.
Голохвастий: От тольки, Проню Прокоповно, про любов би‑лучче самим рамана завить.
Проня: Конечно, занятніще, єжелі особливо кавалер душка…
Голохвостий: Пойдемте в ілюзіон! Там прекрасний фільм показують про випускників 20____!
(йдуть і сідають у зал)
Виходять випускники 20____ року, виступ.
Після того виходять на сцену Проня і Голохвостий.
Голохвастов: (кашлянув). Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какоє такоє ви обо мне понятіє держите?
Проня (манірно). Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно… Я баришня. Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!
Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію…
Голохвостий. Єй‑богу, не безпокойтесь!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…
Проня. Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль…
Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце і 94 атестата у придане.
Проня. Мерси! Только тут на сцене… так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається… Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…
Голохвостий (цілує руку). Я только боюсь ро‑дителів ваших, а то б давно зайшол…
Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно…
Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує).
Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите…і тоді поговорім про 94 атестата.
Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!
Проня. Душка! і біжить додверей). Ламур! (Вибігає).
Голохвостий. Бон‑бон! (Підскакує). Трам‑тара‑ра, ура! Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу! Виграли справу! Проня, значить, тут. (Показує кулак). Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочке у всьом. Одержу атестати і моя мрія в кармані!
(Художній номер)
Сценка у Проні вдома.
Проня: Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Крісло сюди! Ні, сюди! Чи по‑модньому? Ой мамо моя, брансолета забула надіти! (Біжить до шухляди й надіває). Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більш до лиця?.. Або, може, й те й друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла до кухні, щоб пироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок… Все одно! Ху, господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скака!.. (Задумується, позираючи в дзеркало). Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи! (Бере книжку й лягає на підлогу).
Голохвастий: Честь імєю, за великоє щастя, одрикамендуватись у собственнім вашім дому!
Проня мовчить.
Нікого нєту! Ні, Проня Прокоповна тут! (Одкашлює). Мой найнижчий поклон тому, хто в цьому дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (До себе). Що вона, чи не спить часом? (Одкашлює дужче). Горю, палаю од щастя і такого разного, милая мамзеля, што виджу вас на собственнім полу…
Проня . Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли…
Голохвастий: В грудє моєй — Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце і 94 атестата в придачу!
Проня: Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподьовано… я… я… вас, ви знаєте… чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода… не знаюсь у цім ділі…
Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє.
Проня. Так дуже любите? (Схиляється до його).
Голохвостий. То єсть говорю вам — кип’яток!
Проня. Ой страшно!
Голохвостий. Не безпокойтесь… обхождєніє понімаю…
П р о н я. І я вас дуже люблю! Душка мой! Я согласна… буть вашою половиною. Ось тримайте атестати!
(Бере атестати й цілує руку, йдуть зі сцени).
Художній номер
Виходять Голохвостий і директор.
Голохвостий:(звертається до директора) Як бачите я не з пустими руками. Я доказал,що я образованний человєк: хіба‑развє можна рівняти до простоти? Нащот атестатів, доложу вам, так етот делікатний товар – у меня в руках! Прошу ісполніть мою просьбу –дайте мне роботу!
Директор: Ну, за цим ми не постоїмо! Зараз мені твоя допомога знадобиться! Можеш і Проньку покликати на допомогу!
Ведучий 2: Ось і настає ця хвилююча мить.
Що спогад у серці хоче надовго лишить.
Випускникам атестати вручають,
На стежину життя проводжають.
В 1: В присутності і мами, й тата
Вручіть нам наші атестати,
Нехай вони їх потримають,
Нехай відчують, і хай знають,
Що вже дітей дорослих мають!
(вручення атестатів)
В 1: Ви вже дорослі, ви – не діти ,
І, склавши руки, не будете сидіти,
Бо кожен з вас має мету,
А в серці – мрію золоту.
Одні мріють про вищу освіту,
Розкривати таємниці світу.
Інші мріють спортсменами стати,
Майстра спорту в майбутньому мати.
А хтось мріє розпочати працювати,
Щоб своїм батькам допомагати.
Та головне не те,
Яку професію здобудете,
А те, якими у житті людьми ви будете.
В 2: Тож будьте завжди багатими на людяність, на мудрість, на добро.
Силу духу черпайте в любові.
Бережіть вірних друзів своїх.
І вшановуйте батьківське слово.
Ведучий 1: Ось і наша історія підійшла до завершення. Щодо Проні, то вона вивчилась на вчительку і влаштувалась працювати завучем у Педагогічний ліцей! А Голохвостий поступив на фізико-математичне відділення і успішно гризе точні науки.
Ведучий 2: А ким стали наші випускники?
Ведучий 1: А це вже інша історія, і я сподіваюсь, що зустрінемось знов, щоб її розповісти!
В2: Тож бажаєм вам іти в життя сміливо.
В 1: Бажаем щастя кожному знайти.
В2: Нехай здійсняться ваші мрії.
Разом: Усім вам, друзі, доброго путі!
(звучить фінальна музика «Випускний»).
Автор:Ничипорук Людмила Євгеніївна
