Тема: Свято Стрітення
Мета: розширити знання учнів про святкування свята Стрітення в Україні; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати дружбу, любов до рідної мови, Батьківщини, шанобливе ставлення до історії українських свят.
Обладнання: вишиті рушники, підсвічник зі свічкою, відео- та звукозаписи, демонстраційний та ігровий матеріал.
Хід заходу
Діти.
- День чарівний, справжнє диво,
В залі посмішок багато,
Тут так ладно і красиво,
Бо у нас сьогодні свято.
- 2.Добрий день, вам люди добрі,
Що сидять в нашій господі.
Раді з святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.
Відео «Стрітення»
Ведуча.
- А в народі з прадавен «Стрітення» вважають святом зустрічі зими з весною. Під пісню «Стрітення» діти заходять до зали
Ведуча.
- Сьогодні свято Стрітення.
У церквах на Стрітення освячували воду і свічки – вони вважалися цілющими, слугували сімейними оберегами і захищали людей від грізних сил природи: бурі, грому, блискавки, оберігали від лиха й хвороб. Їх тримали в хаті цілий рік.
Ось і ми запалимо свічку – хай вона захистить наш край, всю нашу рідну землю, наші родини, наш клас від біди та лиха…
- Цього дня, за переказами, зима з весною не лише зустрічаються, але і змагаються. Хто з них переможе, той і буде до кінця місяця господарювати.
Якщо зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо Весна візьме гору, то поверне на тепло.
Сьогодні ми станемо не лише свідками зустрічі Зими і Весни, але й будемо їм допомагати змагатися.
(Чути звуки заметілі)
1.В цьому році зима по нашім краї
Без санчаток роз’їжджає.
Снігу довго ми чекали,
Все в віконце виглядали.
- Де не гляну я – надворі,
Ну, не бачу білий колір!
Ліс і поле, і діброви
Не дочекались білої обнови!
- Дощ ішов безперестанку,
Зима була лише із ранку!
Останніми днями – морозом пригрозила,
Та більш вітрами нам нахолодила.
(Всі разом) Не мети, не мети вже, зимонько, снігами
А краще – приходь до нас з піснями!
(Чути звуки заметілі)
Зима. Це хто тут кличе мене?
Іду – іду!
Снігу намету.
З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.
Пісня «Жартувала зима»
- Рада я вас бачити. Люблю маленьких розважати, погратись з ними.
- Скажіть, а чи ви любите мене?
- Чи весело вам було зі мною, Зимою?
Тож, давайте покатаємося на санчатах…
Гра «Катання на санчатах»
Ведуча.
- Добре, Зимонько, нам було з тобою весело. Та вже Весна не за горами.
Зима.
- Хіба прийшов час мені з Весною зустрічатися? Я ж тільки нещодавно до вас завітала…
Ведуча.
- Хто ж тобі винен, що ти так довго йшла до нас. Але сьогодні ж Стрітення. Саме сьогодні Зима з Весною зустрічаються і міряються силами.
Зима.
- Ой! Я й забула зовсім, що сьогодні такий день. Ну, що ж позмагаємось із Весною. Подивимось чия візьме. Кличте Весну.
Ведуча.
- Перш ніж ми покличемо Весну, давайте для Зими стежку снігом вистелемо, а весні вінок сплетемо..
Гра «Стежка для Зими» і «Вінок для Весни»
Зима. Яка чудова сніжна стежка!
Не прийде Весна сюди!
Всюди будуть холоди!
(Чути звуки заметілі)
Весна.
Бач, як розійшлась Зима.
Хоче царювать сама.
І нікого не боїться…
Ох і лютая сестриця!
Вже пора іти на зустріч,
Та доріг ніде нема!
Все засипала Зима!
Підемо ми по річках,
По струмках і потічках.
Все, як скло, навкруг блищить.
Я ступлю – почне все жить.
Ведуча.
– Дякуємо тобі, зимонько, що, накінець, ти завітала до нас із снігом, з морозами.
Принесла стільки радості дітворі.
Але всьому свій час і пора. Бо в лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз.
Діти.
1.Зимо, Зимонько, царице!
Йде сюди твоя сестриця!
Ступить де, там скрізь вода.
Чую, буде нам біда!
- Весна іде, Весна іде!
Весну вітайте, діти!
Вона пісні нам принесе,
Вінки, чудові квіти.
(Музика)
Весна. А ось і я – Весна – красна.
Куди ступлю, там сонце сяє,
Усе навколо оживає,
Іду, пробуджую від сну
Всю землю чарівну!
- У кожної пори року свій час на землі.
Це знають усі: і старі, і малі –
Весна знову прийде,
І буде тепло.
Проснеться природа,
Розквітне зело.
Хай в світі завжди так буває
Добро – зло перемагає!
(Ведуча бере за руки Весну та Зиму)
- Зимонько, Веснонько!
Не сваріться!
Ви несете радість людям.
Помиріться!
- Ти вже, Зимонько, стомилась,
Бо старанно потрудилась.
Тобі треба відпочити,
І Весні вже шлях звільнити.
Зима.
- Але на прощання хочу пограти з вами і повеселитись…
Гра з сніжинками
- Ох, як гарно діти грали! Бачу не хочуть, щоб я їх покидала, ще не награлися вони снігом…
- Сама винна, що довго не приходила.
Пісня-хоровод «Ой, минула вже Зима»
Ведуча.
- Що ж, Зимонько, час тобі прощатися з нами…
Зима.
- Буде так, якщо виконаєте, ще одне випробування. Давай, Весно, загадаємо загадки дітям. Цікаво, чи здогадаються: про кого з нас вони?
Весна.
- Нехай буде по-твоєму, і на цьому кінець твоїм випробуванням.
Загадки:
Зима.
Впаде з неба – не розіб’ється,
Впаде у воду – розпливеться. (Сніг).
Весна.
Що взимку росте догори коренем? (Бурулька)
Зима.
Без сокири, без долота, а мости будує. (Мороз).
Весна.
Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують,
а другого всякий чує, але не бачить. (Блискавка і грім).
Зима.
Вдень вікно вибите, а вночі вставлене. (Ополонка).
Весна.
Зоря-зоряниця, молода дівиця,
гуляти ходила, сльозу зронила,
місяць бачив – не підняв,
сонце бачило – підняло. (Роса).
Весна.
- Зимонько, знають дітки все і про тебе, і про мене. Але вже скоро пригріє сонечко, з’являться квіти, і ти сама зараз побачиш, як всім подобається дарувати квіти…
( Гра з квітами )
Зима. Що ж прощавайте, любі діти!
За зиму ви подорослішали,
Пішли на користь і мороз, і сніг.
І щічки ваші так порожевіли,
Неначе маки розцвіли на них!
Прощавай і ти, Весна – красна,
Прощаюсь з вами усіма.
Здорові будьте! Через рік я знову
Свою вам казку принесу зимову!
- На згадку про мене ось вам подарунки. Малюйте зиму, зимові пейзажі, не забувайте мене. (Дарує подарунки)
Весна.
Ось і пішла від нас Зима…
А я помандрую лугами, лісами,
Встелю землю килимами.
Заквітчаю різним зелом,
Щоб усім було весело.
Я теплом людей зігрію,
І здоров’я вам навію.
Щоб щасливими зростали,
Щоб українські звичаї пам’ятали.
Ведуча.
- У нас в Україні з давніх-давен люди, готуючись до зустрічі весни, випікали з тіста жайворонків і роздавали їх дітям. Щоб росли здоровими і щасливими. Вважали, що саме птахи на своїх крилах приносять весну із далекого краю, проганяють люту зиму.
Весна.
– Я спекла для вас печиво – жайворонків. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася зі сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає, що весна настала.
(Під звукозапис співу жайворонка Весна роздає дітям печиво).
Автор: Татьяна Улитко
