Перший урок «Я в суспільстві»
Мета: виховувати ціннісне ставлення особистості до свого «Я» психічного, соціального, фізичного. Спонукати молоду людину до усвідомлення власної особи, усвідомлення її місця в суспільстві, її вміння зростати в цьому суспільстві, наголосити на важливості толерантності під час взаємодії з іншими, закріпити знання учасників про компоненти толерантності, учити розуміти і поважати один одного, удосконалювати вміння дружнього спілкування.
Кожна людина є необхідною. Кожна з нас, немов
музичний інструмент,
і кожен грає свою роль у великому оркестрі людства.
Кожен з нас потребує інших, щоб стати більш вповні
собою, зіграти свою партію в концерті життя.
Вчитель: Я- людина, як гордо, як просто
Я- людина, живу на землі
Я- людина, підкорюю космос
І по морю веду кораблі.
Я росту, я живу, я важливий
Я вже тут і я маю почин
Моє серце і розум щоднини
На досягненні нових вершин.
Чи я просто билинка у полі,
Чи вагоміша доля моя
Я виконую Божую волю
Я живу, щоб раділа земля
Автор Валентина Кожухівська
Кожен з вас особистість зі своїм характером, зі своїм досвідом, зі своїми вміннями і навичками. Всі ви різні. І кожен особливий, неповторний, індивідуальний, у вас є власне «Я». Прошу вас зобразити його на стікерах, просто літеру «Я»
(Учні зображують літеру «Я» на своїх папірцях-стікерах)
«Я» – найкраще, що в мене є! «Я» – єдине, що в мене є, і яке воно є цілком залежить від мене. Чи буде моє «Я» впевнено йти до мрії, сприймаючи перешкоди на шляху, як новий досвід, чи буде звертати з обраного шляху при зустрічі з найменшою перешкодою, втішаючи себе: «Я ж спробував», або воно буде безцільно проживати день за днем, говорячи собі, що це не мій шанс, ще є час почекати ( часто, так до схилу літ і не діждавшись нічого), гірше того, «Я» може весь час жалітися, весь час нарікати на когось, звинувачувати всіх, крім себе у своїй неспроможності. Тільки сильний духом не думає про перешкоди, він просто робить крок за кроком, маленький, чи великий крок, один чи декілька, але йде до мети, не дозволяє собі втрачати віру в свої сили. Яскравий приклад такого стремління – це життя однієї відомої людини. Вона не жалілася на біль, на нещастя, а писала і, як результат подарувала людям незабутні, яскраві твори. Більшість з них це філософські твори, з глибокою думкою.
Учениця в ролі Л.Українки читає
Contra spem spero!
Вчитель:Будучи прикутою до ліжка, через тяжку хворобу такі вірші писала Леся Українка.
Леся: Не можна розкисати і жалітися, бо так життя і мине, нічого буду згадати. Я ж народилася не просто для того, щоб зібрати жменю жалю з оточуючих і піти з життя. Я прийшла, щоб жити. Дорогою ціною мені дається кожен день, але він вартий того. Я бачу небу, чую дощ, торкаюсь ногами трави… Я можу обійняти близьких мені людей. Не даремно я тут на цім світі, хтось прислухається до мого слова і почне діяти, комусь я напевне послужу прикладом… Часто буває, що маючи всі можливості, людина не хоче використовувати їх, а той, хто обмежений з усіх сил тягнеться до світла, робить добро, перемагаючи нестерпний біль.
Вчитель: Можливості людини необмежені, людина може все її мозок – унікальний комп’ютер. Вчені доводять, що коли людину ввести в стадію гіпнозу, то вона може згадати скільки бачила листків на гілочці дерева, що під вікном. Чи не диво? Тож наш мозок може запам’ятовувати терабайти інформації одразу, отже, ми можемо запам’ятовувати, треба лише навчитися керувати таким вмінням. Це і просто, і складно водночас, бо потрібно мати справжнє непоборне бажання рухатися до мети, долаючи сходинку за сходинкою.
(По можливості вмикається легка мелодія «Мечта» – Дідюля і слайди з краєвидами іспанських міст)
Припустимо, вам дуже хочеться поїхати жити в Іспанію на узбережжя Середземного моря, що вам для цього потрібно? (учні відповідають: гроші, мова) А де взяти гроші і знання мови? Ви або щоденно почнете рухатися до мети: вчитися, щоб заробляти, вчити мову, уявляючи, як потім будете грітися на білому піску узбережжя Середземного моря, або вирішите, що це надто складно, або неможливо і нічого не будете змінювати у своєму житті, крім того, ще будете із заздрістю споглядати, як хтось досягає вашої мрії. В такому випадку ви будете шукати собі оправдання, а ще, можливо, будете ганьбити того, хто досяг успіху.
Хочу коротко познайомити вас з Федором Романовим переселенцем з Луганської області. Він фактично не має рук і ніг, проте малює картини затиснувши пензлика зубами. https://www.youtube.com/watch?v=shCXeOaeeHQ (перегляд відео 5 хв.)
Він продає свої картини і забезпечує сім’ю. Більше того він не дозволяє дружині тяжко працювати і навіть, роботи у садку виконує сам. Здавалося, що це не можливо, та факт лишається фактом. Впевнена, що і ви знаєте подібні приклади людської жаги до життя. Прошу вас поділитися своїми знаннями, якщо бажаєте.
(учні пишуть по одному прізвищу, людини, яка досягла неймовірних успіхів, не дивлячись на перешкоди і розповідають про ці приклади успіху)
Дякую за ваші розповіді.
Наведу, ще один жартівливий доказ ваших необмежених можливостей: уявімо, що перед вами паркан приблизно 120 см висотою, ви зможете його перестрибнути? Важкувато… А якщо за вами бігтиме розлючений пес?… (учні пробують пояснити, чому саме у них вийде подолати перешкоду)
Отож, за наявності стимулу ви здатні здолати будь-яку перешкоду.
Ви такі різні і унікальні вмієте разом навчатися, проводити час дозвілля. Це означає, що ви маєте життєвий досвід створення настрою у будь-якому колективі в класі, на вулиці, у сім’ї. Ви можете створити, як веселу, чи романтичну, чи ділову атмосферу спілкування, так і грубу, жорстоку. Це залежить від вашого власного настрою, я не кажу про вихованість, адже ви всі виховані, бо ви чудово знаєте, що таке «добро» і що таке «зло». Важливо, що з них ви оберете за норму своєї поведінки: чи ви будете глузувати з когось принижуючи його гідність, чомусь вважаючи, що цим підвищуєте власний авторитет, чи навпаки допоможете комусь подолати власну невпевненість, чи страх. Вибір за вами.
У кожного з вас є власний життєвий простір, і кожному не хотілося б, щоб він перетворився із зони комфорту в хаос. Кожен з вас бажає відчувати себе затишно, щоб з легкістю будувати і презентувати власне «Я». «Я» – яскраве і зоряне. Ви згодні зі мною?
Давайте спробуємо написати за яких умов молода людина почуватиме себе комфортно. (Одинадцятикласники по-черзі називають умови свого комфорту, вчитель записує на дошці).
А тепер хочу нагадати вислів французького письменника-мораліста Франсуа Ларошфуко (1623—1680) : «Моя свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс сусіди». З часом цей вислів перетворився на початковий принцип обмеження права людини: «Моє право закінчується там, де починається право іншого». Жити у суспільстві і бути вільним від нього неможливо. І ми вже говорили про це раніше, адже у цю хвилину моя зона комфорту потребує спокою, зона комфорту, вашої ображеної подруги потребує підтримки, а зона вашого комфорту – це драйв. Як бути в цій ситуації? І ось, з огляду на записи на дошці ми розуміємо, що ваші зони комфорту також відрізняються, хоча ви маєте один вік, багатьом з вас подобаються одні актори, одна музика. Спробуйте відповісти, як зробити так, щоб всім було затишно?
( Вчитель наштовхує на думку про те що існують певні правила співіснування, етикет, норми поведінки, тощо. Вони допомагають уникати конфліктних ситуацій, а отже негативних емоцій і таких же наслідків).
Вміння знаходити компроміс, вміння дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, дозволять вам зайняти своє гідне місце в суспільстві.
З ким товаришує Аліна( вчитель звертається до учениці)? А що ти цінуєш у своїй подрузі? Для тебе важлива подруга? (Вчитель так само запитує подругу, потім ще кількох друзів)
Наш клас це маленьке суспільство. Школа трішки більше суспільство. Місто – ще більше і так далі. І кожен із вас є важливим для цього суспільства, а отже і для людства. І важливі ви не поганими вчинками, а своїм добром. Самостверджуватись можна по-різному, а знайти своє місце в житті краще з добром у серці, бо цим ви прикрасите світ. Давайте згадаємо прислів’я «Не місце прикрашає людину» і продовжимо –«а людина місце». Не варто говорити, що хтось нам винен, що не цікаво в класі, що ви відчуваєте дискомфорт і напруження в стосунках. Ви самі і є частиною цих стосунків, ви самі можете змінити свій життєвий простір, змінивши самого себе, змінивши ракурс сприйняття…
Якщо кожен житель міста перестане кидати сміття на вулиці, чи стануть вони чистіші? Можливо хтось зможе прорахувати, скільки коштів зекономить місто на оплаті праці двірників. (Учні пробують порахувати, називають цифру Х і роблять висновки, що цих коштів вистачило б на відновлення парку відпочинку).
Які висновки ми можемо зробити після цих підрахунків?
Учень відповідає, що невихованість, дуже дорого коштує для оточуючих: матеріально, морально, фізично, психічно іт. Д. Адже сміття це непривабливий вигляд, це роздратування, негативні емоції, шкода екології, а, отже, і здоров’ю.
Вчитель: Дякую. Гадаю, що всі згодні з такою відповіддю. Хочу, ще додати, що під сміттям, можна розглянути будь які негативні прояви людини і відповідь буде приблизно такою ж. Тож бажаю всім обрати кращого «Я» і тоді суспільство теж зміниться.
На прощання прошу звернути вашу увагу на вислів Антуана де Сент–Екзюпері
Бути людиною – це відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б,і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутою друзями. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ.
Автор: Кожухівська Валентина Миколаївна
