СЦЕНАРІЙ СВЯТА”СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ”
Мета: ознайомити дітей з народними звичаями, з народними обрядом Стрітення, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи; виховувати любов і бережливе ставлення до природи.; збагачувати словниковий запас учнів.
Обладнання: випечені пташки-жайворонки, свічки, віночки, вишиті рушники, малюнки, національний одяг, весняне дерево зі стрічками та пташками.
Хід свята
Доброго дня, шановні гості!
Сьогодні ми хочемо розказати вам про свято, яке завершує зимовий цикл народних обрядів – Стрі́тення, одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 15 лютого.
Це свято принесення Святою Дівою Марією сина Ісуса до Єрусалимського Храму.
А у народі – Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною.
Учень
Добрий день вам любі друзі
всім, хто у господі,
раді з святом вас вітати,
щастя і добра бажати.
Учень
За християнським народним звичаєм,
ми Стрітення Господнє зустрічаєм!
Як і Святе Різдво
Христос нам об’являє своє Божество.
Учень
На сороковий день по народженню дитини
принесла мати в храм святого свого сина.
В побожності, в покорі до Божого Закону,
Марія принесла дитя до праведного Симеона.
В похилих літах, він хотів лиш одного:
дожити до Стрітення Первістка Бога
Учень
Сповіщений Духом Святим: Симеоне,
не вмреш ти, зустрінеш ти сина земного!
Узяв Симеон Ісусика в руки,
Воздав хвалу Богу, із радісним духом:
“Ось очі мої побачили спаса,
Піти я готовий з життя цього часу.”
Учень
У нашого християнського народу є звичай , пов’язаний зі святом Христового Стрітення – благословення свічок. На Стрітення люди йшли до церкви і святили свічки, які потім називали стрітенськими, «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Коли була страшна негода, то запалювали цю свічку, і вона оберігала від біди і лиха.
Вчитель
Давайте й ми запалимо таку свічку.
(Запалюю свічку і передаю дітям)
Свічко – свічечко, гори та діток бережи!
В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!
Учень
Святили на Стрітення крім свічок ще й воду. Ця вода вважається цілющою. Її набирали у невживану посудину і зберігали за образами цілий рік. Вона допомагає від усяких хвороб, нею благословляли синів на службу і будь кого у далекі небезпечні мандрівки. Нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовисько, домашню птицю та бджіл.
Учениця
А я у велике свято
Набрала з криниці святої водиці.
Буду умиватися, сили набиратися.
Хлопчик
В людей веселіють, яснішають лиця.
Їм сиду бадьору вертає водиця.
Вчитель
У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.
Стомлена, змарніла та виснажена від праці Зима, повинна поступитися молодій , повній сил, Весні.
Зима:
-О ні! Не цього разу! Не цього року!
Пригадайте, як довго мені не поступалася Осінь,
я побачила, як ви мене чекали.
Як ви мені раділи.
Я ще не втомлена і не виснажена!
Учень
Зимонько – чарівнице, тебе ж ніхто не проганяє! Усі тебе люблять! Але ж є ще й закони природи! Їх вивчали наші пращури, їх вивчаємо і ми:
Учні
– Як горобці на Стрітення купаються в калюжі, то морозу дожидай і стужі.
– Якщо тепло в цей день і сонячно, то й весна буде теплою.
– На Стрітення сніжок – весною дощик.
– Якщо відлига – жди пізньої весни.
– Ясна й тиха погода – на добрий врожай.
– Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже.
– Якщо на дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.
В ч и т е л ь. Пішла Зима виконувати свою роботу. Нехай ще потішиться своєю владою. Хто знає, може десь по дорозі вона зустрінеться з Весною,а ми з вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули на зиму.
В е д м і д ь. (глухо). Гуг – гу, щось довго це триває,
Холодний вихор завіває,
Зимі не видно ще кінця –
Хотів би вже збудитись я.
Ї ж а к. Це правда, досить сну,
І я вже мрію про весну.
Ф і а л к а. (ніжним голосом).
Що клопіт вам, це й я признаю,
Та важко і в підземнім краю
Всім нам, беззахисним квіткам.
Як довго стужа потриває,
Коріння нам позамерзає.
То навесні ми не зійдемо,
Від стужі марно пропадемо!
З а й ч и к. (вбігає,сумно).
Вихор прислав мене сюди
Й велів усім переказати,
Що вічно будете ви спати.
Бо, каже він і кажуть люди,
Що ніби вже Весни не буде!
В с і (злякано).
Ой, лишенько, ой, лихо нам!
З а й ч и к. Велів переказати вам,
Що відтепер Зима з Вихрами
Вже пануватиме над нами.
В с і (у розпачі). Ой, лишенько, ой, лихо нам!
П о с л а н е ц ь В е с н и (вбігає).
Що тут за плач, що тут за крики?
Це промінь сонця нам доніс,
Що плаче і зітхає ліс.
І що ти, Вихре, всіх лякаєш,
Що владу вже над світом маєш!
В и х о р. А може, ні? Чи це брехня?
Ні! Вже не прийде та весна!
П о с л а н е ц ь В е с н и (урочисто).
Оце тобі я нагадаю:
Посланець я весни.
Мерщій іди собі звідсіль,
Зникай з лісів, зникай з полів,
Бо як не підеш по – добру…
В и х о р. То що ти зробиш? Не піду!
П о с л а н е ц ь В е с н и.
Закличу сонце проти тебе –
І сам розтопишся від себе!
Вихор злякався, подався назад і зник.
В с і (втішно). То не пусті про Весну мрії?!.
П о с л а н е ц ь В е с н и.
Не тратьте віри, ні надії!
Лягайте й тихо спочивайте,
Весни ясної дожидайте!
Я вже подбав, сніги упали
І землю всю поприкривали,
Щоб вас Мороз не досягнув,
Весну просив я – не забув,
Щоб цього року не барилась,
Щоб вас будити поспішилась.
В с і. Про неї мріймо уві сні –
Привіт, привіт від нас Весні!
П о с л а н е ц ь В е с н и.
Привіт Весні я передам,
А на прощання скажу вам:
Щоб духом не занепадали,
В найважчий час Весни чекали!
Вчитель
Разом із пробудженням природи від зимового сну, на нашій землі, в Україні починається цикл весняних свят. Ці свята пов’язані зі стародавніми віруваннями та звичаями.
Народ у своїх казках та легендах створив гарний образ Весни, файної молодої дівчини, з вінком квітів на голові, її закликають піснями-веснянками…
Ось і запросимо Весну, нехай Стрітення усе розсудить…
танок Веснянка
Весна
А ось і я – Весна-красна.
Куди ступлю, там сонце сяє,
Усе навколо оживає,
Іду, пробуджую від сну,
Всю землю чарівну!
До вас пришла я в край краси,
бо рідні вчула голоси.
Зима мабуть втомила вас?
Ви хочете тепла, зеленої травички..
Пісень солов’ їв та жайворонків…
Цвіту на молодих деревцях.
То я готова приступити до своїх обов’язків
і оживити природу вашого краю.
Зима
– Зачекай Весно! Я ще не готова віддати тобі твої володіння !
Давай змагатися, хто переможе , той і залишиться.
Весна
-Зимонько, ми ж з тобою споконвічні сусіди,
навіщо ж нам сперечатись, ворогувати?
Ти ж сама знаєш, якщо 15 лютого до вечора потеплішає,
значить, моя пора на землі настає.
Якщо ж стане холодніше, то я поперед тебе ще не стану,
мене ще чекає багато роботи по господарству,
буду мати час підготуватися.
Птах
– Веснонько, а що нам, пташенятам, робити?
Ми твого тепла так зачекалися!
Ми вже хочемо цвірінькати на твоїх сонячних світанках.
Дай нам свого сонячного неба,
ми повернемо свої родини з далеких країв
і разом будемо щебетати про тебе…
Весна
– Давайте клич своїм родинам! Нехай повертаються у рідні ліси і садочки. А сонячні світанки вже близько -близько!
Пісня Щебетала пташечка
Діти
– Скоріш , люба Весно, до нас прибувай,
щоб знову озвавсь соловейками гай.
Щоб знов зеленіли, густіли лани,
щоб сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,
А ми всі дівчатка, були у вінках
Зима
-Бач чого захотіли!
Зараз я -володарка!
Я залишусь тут назавжди!
Тож тремтіть усі звірі лісові й кожна пташина.
Та і ви – малеча, зі своєю Весною.
Зараз я снігу намету і морозу напущу!
Бо ще силу свою маю і нею скористаюсь!
Ніякого сонця і тепла!
Ніякого пташиного щебету!
Якої там ще зеленої травички?!
Не бачити вам квітів – первоцвітів!
Все засиплю товстим шаром снігу!
Все заморожу! Я так хочу, і так буде!»
Треба мені всю силу зібрати,
Щоб з тобою до бою стати.
Дівчата
– Хлопці!
– Що?
– А ви силу маєте?
– Так.
– Так покажіть її!
(Проводять гру «Перетягування канату»)
Дитина.
Утікай, утікай, біла зимонько!
Вже нема, вже нема в тебе силоньки
Вже весна, йде весна-чарівниченька,
Потемніє, почорніє твоє личенько!
Учень
-Не мети, не мети, Зимонько, снігами
Хутровини напускай, будь любою з нами
Повернися у свій час з іграми й піснями.
Учень
Зимонько, Зимонько, пусти Весну до нашого краю!
Глянь, як всі її чекають.
Заходить хлопчик-жайворонок із ключиком у руках.
Дівчинка. Ой, Жайворонку, рання пташко,
Чого так рано з вирію прилетів?
Жайворонок. Не сам же я вийшов —
Сам бог мене вислав.
У праву рученьку
Ключика видав.
Із правої рученьки
Літо відмикати,
Із лівої рученьки
Зиму замикати.
А ще по горах сніги лежали,
А по дорогах криги стояли.
Я тії сніги ніжками потопчу,
Я тії криги крильцями поб’ю,
І кубелечко я собі зів’ю,
І в кубелечку діток наведу.
Учень
Тихіше, друзі, послухайте, прихід Весни почала природа!
Прислухайтесь, це ж весняний струмочок співає.
А десь пролісок прокидається зі сну.
Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?
Пташка
Весна іде! Весна іде!
Весну на приході вітайте!
Вона пісні нам принесе
і рай квітучій.
Квітучу любу нашу Весну зустрічайте!
Танок “Стрітення”
Вчитель
Зимонько! Веснонько!
Не розходьтеся зі сваркою
Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям.
Але ти , Зимонько, потрібна в інших куточках світу.
А зараз час дорогу Весні звільнити.
Зима
Певно таки кажете правдоньку
Не буду я силу тратити на змагання
Що ж, Весно, поступаюсь я тобі,
збираюсь я в путь
І зараз покину ваш куточок,
піду у інший, де ще не була.
А через рік ви вчуєте дзвіночок,
я з Коляди його приберегла.( дзвенить)
Весна
Всім людям я добро несу
Хай родиться вам жито
Старим бабкам – по лопаточці,
Молодицям – по дитяточці
Чоловікам – по плошку,
Легеням – по батіжку,
а дівчаточкам – по вінку,
аби вони співали, жартували,
в співаночках Весноньку вітали!
Весна
– Скажіть мені, діти, а чи хочете ви бути здоровими?
– Хочемо.
Тоді нумо ряст топтати…кидає ряст…
Діти
Топчем, топчем ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть!
Іще будемо топтати
Щоб на той рік діждати
Весна
-Ну що, потоптали?
– Потоптали
– Хвороби прогнали?
– Прогнали
– Здоровими стали?
– Стали
– Очкі бачать?
– Бачать
– А ротики?
– Весело сміються
– А ручки?
– Гучно плескають
– А ніжки?
– Гучно топотять
Вчитель
Побутував цікавий звичай в українського народу. Напередодні Стрітення жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – жайворонків. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму. А називали випечених пташок жайворонками, бо за давніми легендами ця пташка народилась із сонячного жару. Вона прокидається із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає, що вже прийшла весна!
Отож вибігали діти в двір з пташками в руках, весело стрибали і промовляли закличку:
Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки.
Діти з пташками промовляють закличку.
Учень
Ось так, в красі земній, Богом даній,
приходить до людей Весна.
Невтомна молода господиня,
яка супроводжує всілякі творива людські.
Стрітення – свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості. Святкуйте Стрітення з новою весною в серці, величайте Господа.
Автор:Мацюк Наталія
