Свято Стрітення
Мета. Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи.
Матеріали. Легенди, веснянки, прикмети весни, зими, загадки, вірші про весну і зиму, народні ігри.
Вчитель.
У нашого народу є багато різних традицій. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням чудового свята «Стрітення». Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір’ям саме 15 лютого зима зустрічається з весною. Звідси і назва – Стрітення.
На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дуже вередливий! А давайте пригадаємо, які ви знаєте про нього вірші?
Діти розповідають вірш:
Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,
Лютий враз як зарегоче, –
Знов морозом припече.
По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.
Ведуча: Діти, а як в народі кажуть про місяць лютий?
Діти: 1. «Лютий лютує, весні дорогу готує»
- «У лютому, на Стрітення, зима з весною вперше зустрічаються»
- «У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз»
- «Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме»
- «Коли лютий дорогу підгриз, – кидай сани, бери віз»
Ведуча: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда?
То давайте пригадаємо і про зиму вірші!
Ось зима у нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину:
Вже засипав всю країну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір,
Сніг січе без перестану, –
Зима трудиться із ранку!
.Фізкультхвилинка.
Йшли ведмедики малі (кроки на місці)
Нахилились до землі (нахил, руки вниз)
Потім встали, руки в боки
І зробили три підскоки.
Потім розминали плечі (руки до плечей, колові рухи)
Рівні спинки у малечі!
Руки вгору, опустили
І за парти тихо сіли.
А тепер, дітки, давайте будемо відгадувати загадки, які стосуються зими!
Здивувалося маля:
Стала білою земля.
Щось кружляє, наче пух,
Наче зграя білих мух,
Та додолу опадає,
Все ретельно укриває.
(Сніг)
Гріє взимку, наче груба
Хутряна, тепленька _ _ _ _.
(Шуба)
З неба зірочки летять,
Землю укривають,
А коли прийде весна –
Всі вони розтануть.
(Сніжинки)
В руку мотузок взяла,
Їх на гору потягла.
Швидко з’їхала з гори,
Треба в гору знов тягти.
(Санки)
Взимку холодно стає,
Мама шубу достає,
Що ж на голову надіти,
Щоб малі не змерзли діти?
(Шапка)
Якщо став на ті дощечки,
Швидко їду я з гори,
А якщо впаду зненацька –
Ноги будуть догори.
Палки дві в руках тримаю,
Сам собі допомагаю.
Тут потрібна рівновага,
Тренування та увага!
(Лижі)
Пані крижана зі стріхи
Ноги звісила для втіхи.
А як сонце припече –
Пані плаче і тече.
(Бурулька)
Взимку скляр прийшов на річку
Наче склом накрив водичку.
Бавитися там не слід –
Бо крихкий на річці _ _ _.
(Лід)
Він в дім приносить подарунки,
На склі малює візерунки,
Візерунки на вікні він намалював мені,
Я по вулиці гуляв – він за ніс мене щипав.
Хто впізнає невідимку, того, що поруч ходить взимку?
(Мороз)
Ведуча:
Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов’язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.
Але, діти, ви чуєте, що Весна вже зовсім близько? Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.
Запитання про те, хто переміг…
Дітки, ви всі молодці, ми сьогодні з вами гарно попрацювали, всі були активні, відповідали на запитання, думаю, що наша бесіда пішла вам на користь, чи дізнались ви щось нове? До побачення!
Автор:Літвінчук Оксана Миколаївна
